Розпочався другий тиждень навчання. І дорослі, і діти в цей період змушені пройти крізь етап адаптації — звикання до нових умов, шкільного навантаження і збільшення кола спілкування. І якщо дорослі вже мають певний досвід проживання подібних процесів і знають, як допомогти собі під час труднощів, то для дітей, які ще недостатньо володіють своїм тілом і емоціями, подолати його значно важче. Вони потребують нашої допомоги та підтримки.
Аби полегшити адаптацію до шкільного процесу учнів, дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз, донечка якої пішла цього року до 1 класу, підготувала декілька терапевтичних практик і порад, які батьки і педагоги можуть застосовувати разом з дітьми.
Як допомогти дитині під час перших тижнів навчання?
1. Готуватися заздалегідь до навчального тижня
- Світлана відзначає, що перші півтора-два місяці ми можемо спостерігати в дитини «емоційний відкат» — так званий «синдром понеділка». Дитині після вихідних з сім’єю може бути складніше «відокремитися» від батьків, і вона проявлятиме більше опору, тривоги, примх.
Психолог радить звечора продумати і проговорити з дитиною послідовність дій, які потрібно виконати вранці понеділка, заздалегідь підготувати одяг, зібрати рюкзак, залишити трохи більше часу на збори. Пам’ятайте, що звичка збиратися до школи в дитини ще не сформована, а її формування потребує зусиль і часу.
- Можливо, також дитині ввечері перед школою сподобається мріяти про те, що вона буде робити після уроків.
2. Продумати разом ритуали прощань
«У нашій культурі, на жаль, вважається, що „довгі проводи — зайві сльози“. Це дуже помилково і травматично. Варто пам’ятати, що дитина може відштовхнутися тільки тоді, коли вона відчуває себе в безпеці і тільки, коли є наповненою. При цьому міра цієї наповненості для кожної дитини є індивідуальною. І ми можемо створити спільні ритуали, які допоможуть нам наповнюватися», — рекомендує психолог.
- Одним з таких ритуалів є «Магнітики» («Липучки») — ритуал, який Світлана вигадала разом зі своєю дочкою. Як він виконується? Під час прощання дитина має «приклеїтися» до мами чи тата, наче магнітик. Можна міцно-міцно обійнятися чи притиснутися долоньками. І лише тоді, коли дитина сама вирішить, що її магнітик готовий відштовхнутися (вона наповниться близькістю), ви можете «розірвати» зв’язок. При цьому бажано це робити з певним звуком (наприклад, липучки, яка відклеюється «Кшкх»), щоб ввімкнути всі канали сприймання.
Звісно, таке прощання потребуватиме часу. Але дуже важливо вкласти цей час у дитину. Світлана закликає батьків не перейматися тим, що подумають про вас інші, спостерігаючи таке прощання. Адже це вклад у безпеку дитини, в її імунітет і здоров’я — психологічне, емоційне і фізичне. Потім з цим станом наповненості дитині буде легше досліджувати світ і проявляти допитливість.
3. Підібрати деталь, яка буде показувати приналежність до шкільної спільноти (класу)
Зараз у школах не змушують носити шкільну форму. Однак Світлана відзначає, що такі деталі, як значок, краватка, герб, нашитий на піджак або кофту, пояс, тобто будь-які знаки відмінності і приналежності, допомагають вкоренитися у шкільній спільноті і відразу відчути себе частиною групи.
- «А ще — коли дитина його одягає і знімає — [він] допомагає переміститися між просторами „будинок — школа“. Якщо цього немає в школі, можна вигадати свій значок, шарфик тощо», — пропонує психолог.
4. Дозволити дитині більше відпочивати
Діти повертаються з школи дуже втомленими, тому зараз їм потрібно буде більше часу на відпочинок. Дайте дитині можливість зробити «видих» (поспати, побігати, погратися) і перемкнутися з навчальної діяльності.
- «Молодші школярі, приходячи зі школи, можуть раптом почати грати тими іграшками та іграми, в які грали, коли були малюками, дивитися ті мультфільми, які любили раніше. [Вони] можуть „перетворюватися“ в капризуль (3-5-річних діток), і цей тимчасовий регрес нормальний», — пояснює Світлана.
Дитина може також потребувати більше часу на самоті, може закриватися в кімнаті. Потрібно розуміти, що вона це робить не для того, щоб щось приховати, а тому що наша психіка має ліміт спілкування.
5. Бути уважними до поведінки й емоційного стану дитини
Психолог наголошує, що поки дитина не відчує себе вкорінено, в безпеці, її фокус уваги буде спрямований точно не на отримання знань. У цей час діти в класі можуть повертатися до тих занять, які для них звичні і нагадують про час стійкості і стабільності. Наприклад, дитина може гратися на уроці, ігноруючи навчальний процес.
- «Але ховання під парту й ігри під час уроку, часті походи в туалет або „попити води“ — це не просто гра. Це — спроба зняти напругу і тривогу. У дитини після 7 років — це також сигнал пошуку безпеки. І дорослим важливо бути до цього уважними», — наголошує Світлана.
Батькам потрібно розуміти, що за поведінкою школяра, яку ми сприймаємо як несприятливу, приховується щось глибше. Наприклад, страхи і тривоги дитини (захворіти, запізнитися, отримати погану оцінку, щось забути) часто маскуються агресією. І реагувати потрібно саме на цю глибину.
6. Спостерігати за тим, чого уникає дитина
- «Перші шкільні місяці — це час формування „емоційного тла“, простору навчання. Ми в будь-якому віці схильні уникати занять, компаній, дій, де відчуваємо дискомфорт там, де нам небезпечно, неприємно і де є загроза для нашої самооцінки. І зворотний процес — ми хочемо повторити контакт з тим, що приносить нам задоволення, комфорт (дофамін, енергію)».
Психолог відзначає, що уникнення однієї дії, яка не виходить і викликає негативні емоції, поширюється на багато інших сфер. Тому важливо спостерігати за тим, чого уникаємо ми і чого уникають наші діти. Спробуйте розібратися в тому, що викликає дискомфорт дитини і небажання йти до школи.
- Наприклад, Світлана пропонує розділити складні завдання на маленькі дрібні кроки. Нехай це буде маленька дія, але дитина зможе здійснити її й отримати задоволення від процесу.
7. Завершувати день спільним ритуалом
Дуже важливо (особливо для першокласників) кожен день завершувати якимось спільним ритуалом, відзначенням того, що було в кожного учня сьогодні чудово, що вдалося і т.ін.
- «Впевнена, що в кожного є, що відзначити. Дитині важливо виходити зі школи з відчуттям „У мене сьогодні був прогрес“», — зауважує психолог.
Які терапевтичні ігри можна використовувати під час адаптації?
Ці ігри можуть використовувати і вчителі, і батьки. Вони підходять для молодших школярів і для дітей середнього шкільного віку (крім гри «Чарівна паличка», яку доречно використовувати лише з молодшими школярами).
1) «Чарівна паличка»
- Гра підходить для діток, які хвилюються, що щось забули, що не впораються з завданням чи помиляться на уроці. Це — чудовий спосіб «охолодити» мигдалеподібне тіло, створити простір безпеки.
Світлана зауважує: якщо до дитини молодшої школи звертатися, торкаючись або спрямовуючи «чарівну паличку» для того, щоб зняти «чари забуття», якщо вона говорить тихо або голосно — підвищуючи/знижуючи гучність голосу, «доторкатися» чарівною силою знань з математики (або з іншого предмета, з яким у дитини труднощі), — дитина, дійсно, «звільниться від чарів».
При цьому не обов’язково купувати чарівну паличку — можна взяти фломастер, обмотати фольгою указку тощо.
2) «Мильні бульбашки»
Психолог радить на перерві пропонувати гру в мильні бульбашки, якщо діти носять маски, якщо в класі задушливо і тоді, коли школярі відчувають тривогу. Вона зауважує, що, роблячи видих довшим за вдих, ми активуємо парасимпатичну нервову систему, заспокоюємось, відновлюємо дихання.
А ще це весело!
3) Листи від мами
- «Цілий перший тиждень, щодня, я в кишеню рюкзака вкладала доньці листи. Кожен день писала все більше рядків і додавала все більше письмових букв. Це давало можливість доньці відчути контакт зі мною, налаштовувало на навчання і ускладнення завдання (вона сама просила писати листи більшого обсягу). Наступного тижня буду писати листи через день. І через тиждень, думаю, перестану», — ділиться своїм досвідом Світлана.
4) Ігри з дзиґою
Запускання дзиґи та спостереження за нею — це одна з найпростіших вправ для тренування уважності. Гра допомагає і розслабитися, і сконцентруватися, і вчитися регулювати силу впливу.
- «Ну і метафора чудова — рівноваги в русі. І відчуття — „я сам запускаю процес“».
5) Створення браслета «LEGO DOTs»
Одна з найновіших знахідок психолога — браслети «LEGO DOTs», які можна підібрати як для дівчаток, так і для хлопчиків.
- " Ми подарували доньці кілька наборів. Вона перед школою сама складає новий «візерунок дня». І на перервах — якщо обмежено рух (біганину) — можна запропонувати рух «внутрішній», доступні зміни«, — відзначає Світлана.
Деякі варіанти браслетів можете переглянути за посиланням на сайті інтернет-магазину «Будинок іграшок».
6) Ручка з прозорим блоком і гліттером
- Гліттер — це різнокольорові декоративні, дрібно нарізані і розсипчасті блискітки.
Можна змахнути ручкою, і блискітки будуть красиво змішуватися та опускатися. Психолог зауважує, що спостереження за гліттером — це своєрідна «дитяча медитація», яка дає можливість розслабитися перед новою концентрацією.
7) «Чарівні намистинки»
«Я навчила дочку, коли потрібно заспокоїтися (дати собі підтримку), перебирати пальчиками намистинки і, торкаючись до кожної, говорити слово — стан, який зараз важливий (спокій, радість, увага та ін.)», — пояснює психолог.
8) Стискання іграшки-брелка «Антистрес»
- Діти люблять стискати в руці такі кулі та іграшки, а брелок можна й прикріпити до рюкзака.
Особливо сподобається така іграшка дітям-кінестетикам, які реагують на будь-які дії тілом, діями. Адже цим дітям важливо мати багато тактильних контактів, їм потрібні обійми, дотики, тому потрібно їм запропонувати щось, що могло б «відтягнути» на себе напругу.
- Світлана відзначає, що колір іграшок також має значення. Вона рекомендує обирати не стимулюючі кольори (червоний, помаранчевий), а більш розслаблюючі (блакитний, зелений, жовтий, ніжно-рожевий).
Маємо надію, що поради психолога і терапевтичні ігри, які вона пропонує, допоможуть вашій дитині прожити непростий адаптаційний період. Розмовляйте з дітьми, діліться з ними своїми страхами і досвідом подолання труднощів.
- «Чим більш щирими ми будемо з дитиною, тим легше їй буде довірити нам свої тривоги», — наголошує Світлана Ройз.
