> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://learning.ua/blog/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Покоління покинутих дітей: чим загрожує батьківство на відстані?
- URL: https://learning.ua/blog/pokolinnia-pokynutykh-ditei-chym-zahrozhuie-batkivstvo-na-vidstani/
- Published: 2018-12-14T10:33:56.000Z
- Updated: 2025-12-02T20:55:22.000Z
- Author: Марина Корольчук
- Tags: Виховання дітей шкільного віку, самотність, покинуті, відстань, допомога, батьки, діти, #Import 2025-12-02 22:55, #Import 2025-12-04 23:52, #Import 2025-12-05 00:04, #Import 2025-12-05 00:11, #Import 2025-12-05 00:45, #Import 2025-12-05 03:38, #Import 2025-12-08 09:37

За словами міністра соціальної політики Андрія Реви, **за кордоном працюють постійно понад 3 мільйони** українських громадян. А, враховуючи сезонність трудової міграції (тимчасову зайнятість), кількість заробітчан з України досягає **9 мільйонів**.

Хвиля масової трудової міграції, що розпочалася **з середини 1990-х років**, і з кожним роком лише зростає, призвела до виникнення нового явища в українському суспільстві — **соціального сирітства**.

Хто такі **соціальні сироти**? Чим загрожує малюку батьківство на відстані? Та як можна зменшити його негативний вплив на дитину?

Пропонуємо розібратися разом.

**Соціальне сирітство — що це?**

Це явище не є новим в українському суспільстві: воно стало поширеним ще **на початку ХХІ століття.**

Соціальними сиротами називають **дітей, що залишилися без батьківської опіки... при живих батьках**. Адже більшість заробітчан змушені залишати дітей під наглядом бабусь, дідусів чи інших родичів, а деякі — навіть в інтернатах.

Наразі офіційних даних про те, скільки дітей в Україні виростають у неповних сім’ях, немає. За даними Міжнародної організації з міграції, їх **більше 200 тисяч**. А от у пояснювальній записці законопроекту, що спрямований на боротьбу з соціальним сирітством, ця цифра є значно вищою — **від 3,5 до 5 мільйонів**.

**Чим загрожує дитині батьківство на відстані?**

За даними [досліджень ](http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18192-analiz-stanu-ta-problem-ditej-trudovix-migrantiv-v-ukra%D1%97ni.html)міжнародного **правозахисного центру «Ла Страда — Україна»**, в більшості випадків батьки тимчасово розлучаються зі своїми дітьми, намагаючись забезпечити їм краще життя. Так, **86% мігрантів,** за їхніми словами, заробляють гроші на освіту своїх дітей.

Однак, вирішуючи питання матеріального забезпечення дитини, **батьки позбавляють її піклування й належної уваги**. Адже сім’я відіграє **провідне значення у формуванні особистості дитини**, її фізичного та психологічного здоров’я, моделей спілкування та життєвих цінностей. А трудові мігранти відсторонені від процесу виховання власної дитини.

 **Психологи та соціальні працівники** вже давно намагаються привернути увагу уряду та суспільства до психоемоційних проблем дітей, батьки яких довго перебувають за кордоном.

Дослідження показують, що в малюків, позбавлених батьківського виховання, можуть виникати:

1**. Почуття провини** — діти вважають себе винними в тому, що батькам доводиться працювати в іншій країні.

2\. **Порушення психоемоційного стану** — поява дратівливості, агресивності, тривожності, недовіри до людей.

 **3\. Відчуття самотності, суму та пригніченості.**

- *«Без батьків було важко, бо хотілось бути такою, як всі: щоб мама з татом вели в перший клас, щоб вони ходили на батьківські збори й свята, щоб мама була найкращою подругою... Колись я казала батькам, що мені не треба нічого, тільки щоб вони були поруч»* — ділиться редакції інформаційного агентства «Вголос» **17-річна Оксана**, батьки якої були змушені виїхати за кордон.

**4\. Синдром емоційної депривації — втрата емоційного зв’язку дорослих із дитиною**, що проявляється в підвищеній тривожності; загостреному почутті незадоволеності собою; частій зміні настрою; невмотивованій агресії тощо. Позбавлення емоційних контактів може згодом призвести до девіантної поведінки дитини (розвитку алкогольної, наркотичної, ігрової залежності).

5\. **Труднощі соціалізації (інтеграції дитини в соціум)**, які, в свою чергу, накладають відбиток на спілкування з однолітками, шкільні успіхи, самооцінку тощо.

6\. **Деформації ціннісних орієнтацій щодо сім’ї як такої (**викривлене уявлення про позитивну модель сім’ї; труднощі у формуванні поняття про повноцінну сім’ю).

7\. **Проблеми в навчанні, зниження успішності.**

![Чим загрожує батьківство на відстані на learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/594.png)

 **У червні 2016 року** в Україні було проведено [опитування](https://life.pravda.com.ua/society/2017/05/4/224005/), в якому взяли участь **більше ніж 50 тисяч випускників шкіл**, серед яких були і діти, чиї батьки (або один із них) працюють за кордоном.

Отримані р**езультати показують**:

- **середній бал ЗНО** випускників, у яких обоє батьків працюють за кордоном, приблизно на 10 балів — а це 10% усієї шкали оцінювання — **нижчий, ніж у їхніх однолітків,** батьки яких живуть разом з ними.
- **Те, хто з батьків працює за кордоном, — батько чи мати, — не однаково впливає на життя дитини.** Так, відсутність батька виявляє слабкий негативний зв’язок з успішністю випускника, тоді як середній **результат тих, у кого мати працює за кордоном, на 8 балів нижчий порівняно з результатом дітей, що мають обох батьків в Україні** (середній бал — 142). **Найнижчий результат** показали випускники, в яких з якоїсь причини матері взагалі немає, а батько був змушений поїхати працювати в іншу країну (середній бал — 136).

Як ми бачимо, **відсутність матері відчувається дітьми найболючіше**. Дослідники пояснюють це як сильним емоційним зв’язком мами з дитиною, так і тим, що, як виявилось, саме матері займаються з дитиною, перевіряють домашні завдання та цікавляться її шкільними успіхами.

Експерти зазначають, що відсутність батьківських моделей поведінки в родині може призвести до **труднощів під час створення власної сім’ї у дорослому віці.**

**Психологічні травми,** яких зазнають діти за умов **тривалої розлуки з батьками**, а також спричиненого нею розриву родинних зв’язків, призводять до негативного сприйняття оточення та **пошуку захисту в кримінальному середовищі.**

- **19-річний Юрій**, якого виховувала родина дядька, поки мама була на заробітках, розповідає: *«Через нестачу батьківської уваги, я шукав цікавих пригод у поганих компаніях. У 12 років почав займатися кишеньковими крадіжками, хоча мав вдосталь грошей, щоб придбати ту чи іншу річ»*.

До того ж, **діти ще не можуть оцінити жертви батьків**, що поїхали за кордон, аби забезпечити їм краще майбутнє. Вони ставляться до них швидше як до «банкоматів» чи спонсорів.

- **Президент благодійної організації «Карітас» Андрій Васькович нарікає**: *«Цим дітям через те, що вони матеріально добре забезпечені, бракує мотивації робити щось для себе. У них може виникнути споживацьке відношення до життя. Вони користуються тим, що накопичене працею їхніх батьків і не бачать потреби для себе щось здобувати»*.

Психологи стверджують, що **наслідки розлуки з батьками відрізняються залежно від віку дитини:** чим молодшою є вона, тим більш негативний відбиток відсутність батьків може накласти на її особистість.

**Як мають поводитися батьки, аби зменшити негативний вплив розлуки на дитину?**

З**а словами Ярини Хомцій**, представникагалузі дійного фонду «Запорука», проблемою батьківство на відстані стало тому, що українці, які виїжджали за кордон, **не були морально до цього готові.** Вони їхали на рік, а поверталися через десять, або й досі залишаються за кордоном.

Вона зазначає: **бути батьками на відстані можна,** але для цього треба налаштуватися психологічно самому й налаштувати своїх дітей.

Міжнародний правозахисний центр «Ла Страда — Україна» спільно з фахівцями в галузі психології та соціології [розробив ](http://www.stattionline.org.ua/pedagog/104/18192-analiz-stanu-ta-problem-ditej-trudovix-migrantiv-v-ukra%D1%97ni.html)наступні **поради для батьків**, які вирішили поїхати на заробітки за кордон:

- **Прийняти рішення про від’їзд разом з дитиною**. Це допоможе їй зрозуміти, що ви їдете через необхідність і заради її майбутнього.
- **Підготувати дитину психологічно до вашого від’їзду**, щоб їй не здавалося, що ви її кидаєте. Діти мають відчувати, що, хоча батьки й змушені поїхати на заробітки, вони їх люблять.
- **Проінформувати заздалегідь близьких і родичів про від’їзд,** щоб забезпечити належний догляд за дитиною на період вашої відсутності.
- **Повідомити вчителів про вашу тимчасову відсутність,** щоб не допустити погіршення навчання дитини.
- **Підготувати й залишити вдома детальну інформацію про місце свого перебування** та ваш контактний телефон, а також номери інших телефонів, за якими дитина зможе звернутися в разі виникнення проблем.
- **Пам’ятати про необхідність регулярної матеріальної підтримки дитини** (періодичність відправки грошей опікунам на її утримання).
- **Переконатися, що під час вашої відсутності умови проживання та харчування дитини будуть задовільними.**
- **Регулярно підтримувати зв’язок з дитиною**. Домовитися про дні, коли ви будете телефонувати їй і дотримуватися цих строків.  
 \- Психологи радять уникати фраз «Як справи?», «Як здоров’я?» — малюк має відчувати, що йому дзвонять не з ввічливості. Краще запитати дитину **про новини** щодо тих проблем чи радощів, про які вона розповідала вам під час попередньої телефонної розмови.  
 \- Можна попросити малюка **надсилати вам його малюнки, вірші, щось зроблене своїми руками**, аби дитина відчувала, що й вона може подарувати радість мамі й татові.

Дотримуючись цих порад, батьки, що їдуть працювати за кордон, матимуть змогу **встановити більш довірливі відносини із власними дітьми,** захистити їх у матеріальному та психологічному відношенні під час своєї відсутності, а також знизити можливість виникнення складних ситуацій.

**Як спілкуватися з дитиною, позбавленою батьківської опіки, педагогам та опікунам?**

Як ми з’ясували, **компенсувати відсутність батьків не може ніхто,** але потурбуватися про дитину, вчасно помітити проблему та допомогти їй у складній ситуації мали б люди, з якими вона проводить більшість свого часу (опікуни та шкільні працівники).

![Чим загрожує батьківство на відстані на learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/595.jpg)

Перш за все, таких дітей потрібно оточити турботою та увагою, яких **вони так потребують**:

- **спілкуватися на різні теми;**
- **бути щирими в своїх почуттях** (малюки дуже гостро відчувають обман у ставленні до них);
- **не вимагати від дитини більше, ніж вона може зробити**;
- **не бути дуже суворим до помилок**, яких вона припускається;
- **обговорювати та разом вирішувати проблеми;**
- **читати необхідну літературу,** звертатися до психолога чи на телефон довіри.

Варто пам’ятати, що будь-яке **необережне зауваження, нетактовне звернення, навіть жалість і співчуття**, можуть важко переживатися дитиною й призвести до непередбачуваних наслідків.

Педагоги мають подбати про те, щоб дитина, позбавлена батьківської опіки, **була зайнята цікавими справами** відповідно до своїх уподобань (гуртки, секції), а в разі потреби — допомогти їй зайняти **належне місце в колективі** класу, потоваришувати з однокласниками.

Потрібно також стежити, **щоб дитина не почала відставати в навчанні** (якщо необхідно, надати можливість готувати уроки в школі тощо). Особливу увагу слід приділити таким дітям **під час шкільних канікул та свят** (організувати для них спільну поїздку, екскурсію тощо).

**Як вирішують проблему соціального сирітства в Україні та за кордоном?**

Після приєднання багатьох східноєвропейських країн до Європейського Союзу чимало людей вирушили на пошуки кращого життя, а **проблема покинутих дітей перетворилася з національної на загальноєвропейську,** яку зараз намагаються вирішувати на наднаціональному рівні.

Так, **в Румунії, де знаходиться близько 300 тисяч дітей, позбавлених батьківської опіки**, вже в 90-ті роки було засновано рекордну кількість **неурядових організацій та інститутів опіки** за дітьми трудових мігрантів.

У Литві в 2007 році уряд ухвалив закон, що вимагав від **батьків повідомляти місцеві органи влади, якщо діти на довгий час залишаються під опікою родичів чи знайомих**. Крім того, одним із способів покращення ситуації стало **відкриття спеціальних центрів для молоді,** де підлітки можуть зустрічатися з друзями, брати участь в різноманітних заходах або просто спілкуватися з дорослими, психологами та соціальними працівниками.

 **В Україні** проблема покинутих дітей довгий час знаходилася **поза увагою державних інститутів**. Лише з 1 січня 2016 року в Україні набрав силу **закон «Про зовнішню трудову міграцію»**, в якому вперше згадуються діти трудових мігрантів та їхні права. Однак прописаного **механізму захисту прав таких дітей у ньому немає**. Крім того, в Україні **відсутні спеціальні центри чи організації допомоги соціальним сиротам**, що підтримуються державою.

Зазвичай з дітьми та родинами трудових мігрантів працюють благодійні організації, лідером серед яких є «Карітас». Його представники в 2014 році навіть **презентували навчально-методичний посібник «Зцілюючи рани»** з соціально-психологічного супроводу дітей трудових мігрантів. На жаль, в нашій країні органи державної влади рідко прислухаються до рекомендацій та порад громадських організацій та незалежних експертів. Хоча співпраця з ними та запозичення вдалого досвіду сусідніх країн могли б мати позитивні наслідки.

А поки що фінансові труднощі, безробіття та прагнення кращого життя змушують українців і далі **залишати своїх малюків вдома та вирушати до інших країн**. Втім, хочеться вірити, що ухвалення закону «Про зовнішню трудову міграцію» було лише першим кроком на шляху до розробки та втілення в життя заходів **з допомоги дітям-соціальним сиротам та їхнім батькам.**