> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://learning.ua/blog/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Уроки розлуки: як мамі звикнути до дитячого садка?
- URL: https://learning.ua/blog/uroky-rozluky-iak-mami-zvyknuty-do-dytiachoho-sadka/
- Published: 2019-09-06T11:05:50.000Z
- Updated: 2025-09-05T12:46:28.000Z
- Author: Марина Корольчук
- Tags: Виховання дітей дошкільного віку, мама, поради, батьки, садочок, діти, #Import 2025-12-02 22:55, #Import 2025-12-04 23:52, #Import 2025-12-05 00:04, #Import 2025-12-05 00:11, #Import 2025-12-05 00:45, #Import 2025-12-05 03:38, #Import 2025-12-08 09:37

Перша розлука з батьками — це завжди стрес для дитини. Про **особливості адаптаційного періоду** дошкільників ми писали в нашій попередній [статті](https://learning.ua/blog/201810/yak-dopomohty-dytyni-adaptuvatysia-do-dytiachoho-sadka/) «Як допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка?» і наводили **рекомендації психологів щодо підтримки малюка** в цей непростий для нього період.

Але часто **допомога** під час звикання до нових умов **батькам потрібна не менше, ніж їхній дитині.** Буває й так, що дитина адаптується легко, а мама ніяк не може змиритися з розлукою чи відчуває докори сумління. Тож сьогодні ми вирішили з’ясувати в експертів, як батькам **успішно пережити розлуку** з малюком.

**Чим зумовлене емоційне напруження батьків?**

Звичайно, хвилювання дорослих в період адаптації дитини є зрозумілим і цілком природним явищем. Однак, бувають випадки, коли мама не просто відчуває легке хвилювання, а **знаходиться в стані постійного нервового напруження** від того, що доведеться віддавати дитину в заклад дошкільної освіти.

Зупинимося на **трьох основних причинах**, які спричиняють надмірне хвилювання батьків у зв’язку з виходом малюка в садок.

**1\. Сильна прив’язаність до дитини**

- «Ми не розлучалися з ним з народження», «Він без мене не зможе», «Їй без мене буде дуже погано».

Подібні фрази можна почути від мам, які знаходяться з дитиною **24 години на добу**, а якщо малюк і залишався без неї, то всього на декілька годин, і то дуже рідко.

Однак така позиція насправді є **проекцією** (переносом своїх очікувань та переживань на дитину). Малюк поки не знає, як йому там буде, але мама за нього вже все вирішила. І цим самим значно **погіршує адаптацію дитини.**

- Малюк буде **зчитувати мамину тривогу** і обов’язково присвоїть собі відчуття, що «без мами я не можу, мені без мами погано».

І вони обоє будуть страждати день за днем, поки мамина позиція не зміниться. Пам’ятайте: ваше **хвилювання не повинно стати перешкодою** на шляху дорослішання малюка. Ваша дитина — самостійна особистість, а не ваша частина або власність.

- Психолог Анатолій Некрасов у своїй книзі «Материнська любов» звертається до батьків: «Якщо любиш дитину по-справжньому (а не себе в ролі батька) — **навчи її жити без тебе!**

**2\. Страх, що дитину в садку скривдять**

Цей страх з’являється через страхітливі історії про вихователів та дитячі садки, якими наповнений Інтернет, і, можливо, через ваш **негативний досвід**.

- Це могла бути конкретна ситуація у вашому дитинстві, сувора вихователька або просто спогад про те, як не хотілося йти в дитячий садок.

Однак намагайтеся **не переносити на малюка свій дитячий негативний досвід.** Якщо вам в садку було погано, вас кривдили діти або вихователі були жорстокі, несправедливі — це не означає, що ваша дитина пройде той самий шлях. Зрештою, зараз інші часи, інші умови і, напевно, ви знайшли найкращий садок з усіх можливих варіантів.

Однак якщо переживання дуже сильні, батькам корисно до того, як дитина буде зарахована в групу, піти туди, **познайомитися із директором і вихователями,** налагодити з ними комунікацію.

- Можна поставити вихователю запитання та дізнатися, що він буде робити в різних ситуаціях.

Крім того, в перші дні зазвичай можна **перебувати поруч** з дитиною в садочку і пересвідчитися, чи дійсно в ньому буде комфортно та безпечно вашій дитині.

- До речі, у більшості дитячих садочків є **власні сайти.** Зазвичай, там є сторінки для батьків і багато корисної, цікавої інформації про життя установи.

**3\. Почуття провини за те, що віддаєте малюка в садок**

Сьогодні досить поширеною є думка, що дитині взагалі не потрібен дитячий садок, і їй комфортніше бути вдома з мамою до школи.

І коли жінці доводиться виходити на роботу чи вона відчуває себе некомфортно лише в ролі мами та домогосподарки, в неї виникає відчуття **провини за те, що вона не зможе приділяти дитині достатню кількість часу**.

Однак психологи запевняють, що **після трьох років —** сепарація від мами є природним процесом. Три роки — це умовна межа самостійності та відділення від мами. Дитина стає **психологічно більш зрілою,** може зрозуміло пояснити свої бажання і витримати тривалу розлуку з мамою.

- А от раніше віддавати дитину до садочка спеціалісти не рекомендують (лише за крайньої необхідності).

 **Дитячий психолог Дар’я Селіванова** запевняє: «Відчуття провини завжди **посилює труднощі адаптації.** Я завжди кажу, що найгірша ситуація для дитини — це мама, що кладе своє життя/кар’єру/молоді роки/особисте життя на вівтар виховання. Решта варіантів — завжди кращі.» Адже поруч з нещасною мамою жоден малюк не зможе відчувати себе щасливим.

![Уроки розлуки: як мамі звикнути до дитячого садка на learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/928.jpg)

**Як підготуватися до тривалої розлуки з дитиною?**

Перед дитячим садком у дитини обов’язково повинен бути п**озитивний досвід перебування окремо від мами.**

**Психолог Анастасія Мартиненко** радить батькам перед садочком (бажано, за півроку-рік) почати водити дитину на будь-які заняття, які можуть їй сподобатися, але на яких можлива присутність без мами.

- Ідеальним варіантом можуть стати **гуртки, розвивальні заняття, групи** короткочасного перебування.

Можна також спробувати **домовитися з подругою чи сестрою,** в якої теж є діти, залишити в неї свою дитину на декілька годин. Нехай вони періодично пишуть вам про те, як йдуть справи, як ваш малюк освоївся, чи грається. Буде чудово, якщо залишати ви будете його з постійною періодичністю.

У запропонованих варіантах **переживання розлуки буде більш безпечним** для вас, ніж в садочку, тому що це лише на декілька годин, ви знаєте дорослого, група дітей невелика. Тобто ризики мінімізовані, однак, залишається факт — дитина там без вас, ви не можете контролювати, що там відбувається, ви поза зоною видимості/досяжності.

- Ваше завдання — віддати дитину і **повністю відпустити** на ці декілька годин. Звикайте, що тепер у вас, крім часу «разом» буде час «порізно». І це нормально.

Аби **заспокоїти себе** перед розлукою, можна провести, ще таку **вправу**:

- Уявіть ситуацію, що ви ведете свого малюка в дитячий садок і залишаєте його там.
- Що ви відчуваєте?
- За що переживаєте найбільше?
- Що в дитячому садку може бути найстрашнішим і травматичним для вашої дитини?
- Яка ймовірність того, що це трапиться?
- Дайте відповідь на запитання, що я можу зробити для того, щоб зменшити свою тривогу?
- Що б мені допомогло заспокоїтися і прийняти той факт, що моя дитина піде в дитячий садок?
- Чи допускаю я думку про те, що моїй дитині може бути весело та цікаво з іншими дорослими?

Спробуйте **відповісти на ці питання спокійно,** по черзі, бажано письмово або комусь вголос. Дуже часто під час таких міркувань відповіді приходять самі собою, як осяяння.

**Як правильно прощатися з дитиною?**

Чимало дорослих під час перших тижнів адаптації не знають, як залишити дитину саму в садочку, коли вона чіпляється за них, плаче і просить не йти. Їхнє серце розривається, й батьки намагаються **«втекти», піти непомітно для малюка.**

Та сімейний психолог Наталія Гаєвська застерігає: **ніколи не покидайте дитину, не попрощавшись**. Звісно, батьки в подібній ситуації можуть відчувати себе краще, ніж тоді, коли потрібно прощатись, тому що не бачать і не чують, як плаче їхня дитина. Вихователю теж може бути легше, оскільки малюк швидше заспокоюється.

- Однак **у дитини в цей момент підривається базова довіра до світу:** «Навіть мамі не можна вірити! Сказала, що нікуди не піде, і ... пішла».

Натомість виробіть **власний ритуал прощання** (адже все, що відбувається регулярно, — заспокоює). Щоб не затягувати розлуку, виберіть послідовні дії, які будете робити кожен раз, відправляючи малюка в групу.

- Наприклад, ви переодягаєтеся, обіймаєтеся, цілуєте малюка, берете за руки, сідаєте навпроти нього (очі в очі) і розповідаєте, що він буде робити, коли вас не буде і коли ви повернетеся. В кінці можна запитати: «Домовилися?». Потім передаєте його вихователю.

Світлана Ройз пропонує **10 ідей теплих прощань перед садочком,** школою чи будь-якою іншою розлукою, які особливо важливо починати робити з дитиною під час адаптації.

- «Щоб залишити відчуття нашої присутності та підтримки. Я дуже уважна до прощань. Перед школою-садочком, перед сном, перед розлукою. Це тепло, яке дитина тримає всередині, поки нас немає поруч. Навіть, якщо зовні «холодно», наш образ допомагає їй «не змерзнути»», — [пояснює](https://www.facebook.com/share/p/16sFdQJejp/?mibextid=wwXIfr) психолог.

Опишемо ці ритуали детальніше.

1\. **«Секретний дотик»** — вигадати свій «секретний» дотик, який символізує «Я з тобою» (наприклад, торкнутися долонями, зробити «кулачок-кулачок-долонька»).

2\. **Жест «Серденько»** — зробити разом з дитиною долонями (пальцями) спільне сердечко.

3\. **«Поцілунок у долоньку»** (ідея з книги «Поцілунок у долоньці» Одрі Пенн) — ми цілуємо долоню дитини, а вона, якщо захоче відчути наш доторк, потім може торкнутися своєю долонею щоки, плеча, чола.

4. **«Крила»** — прикласти свої долоні до спини дитини, там де лопатки, наче зігріваємо її «крила». Дитина може опертися на наші руки і відштовхнутися від них.

5\. **«Обійми на три удари серця»** — обійміться і порахуйте разом пошепки: «Один, два, три». Наче ми підживлюємо один одного. Можна також використати [ігрові картки з ідеями обіймів](https://drive.google.com/drive/mobile/folders/18aDK2-%5FBhflRfTbQZ6%5FrhYYgyK8mkXvH?fbclid=IwdGRjcAMnaWsBHVaDMrD6GemoQTypYO40ZnGaRrbX9D6KjpFgT4dVqDmdfd2QNGUYIuEmyQ) з проєкту «Обійманці».

6\. **«Мушля»** — дитина складає долоню у формі мушлі, ми нашіптуємо у долоню якісь теплі слова. Вона буде зберігати всі наші слова. Дитина протягом дня може прикласти «мушлю» до вуха і згадати наші слова.

7\. **«Усмішка із собою»** — батьки усміхаються дитині й наче «кладуть» усмішку дитині в портфель чи в кишеню. Дитина може зробити те саме. Потім дитина може відкрити поптфель і усміхнутися.

8\. **«Таємний знак»** — разом вигадати жест, який батьки зможуть показати дитині, коли вона озирнеться вже біля дверей школи. Діти ж часто намагаються зустрітися поглядом з батьками. Можливо, покласти руку на серце, смикнути себе за вухо чи підняти пальцем куточок рота.

9. **«Із собою»** — вирізати маленьке паперове серце чи взяти наліпку в формі серця й покласти дитині в кишеню чи рюкзак. Ви можете також писати (роздрукувати) записки, які можна покласти в ланчбокс. Ідеї записок, диджитал-стікерів для месенджерів можна переглянути у [скарбничці порад для батьків «Як підтримати дитину»](https://spilnoteka.org/yak-pidtrymaty-dytynu-skarbnychka-porad-dlya-batkiv-na-navchalnyj-rik/?fbclid=IwZnRzaAMnad5leHRuA2FlbQIxMQABHoq%5FvcxjyN9DwBcK1qOiBHGLxQmi8Nz4PUXfHp%5FLaBJd7RWkhgX9Mw-uPKLC%5Faem%5FFK0DUKIyjNtuvi%5FNd1V3mQ).

10\. **«Оберіг»** — підготувати малесенький предмет який можна прикріпити чи пришити всередині одягу, наприклад, до кишені (ґудзик, брелок, стрічка з вузликом). Так, щоб його бачила лише дитина. Це може стати «заземлюючим об’єктом» і нагадуванням про нашу підтримку. Але важливо нагадати, що це — просто річ, яка може відірватися, загубитися, зіпсуватися. Це не каже про те, що підтримка втрачена. Вона завжди всередині.

![Уроки розлуки: як мамі звикнути до дитячого садка на learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/929.jpg)

**Як полегшити емоційний стан матусі під час адаптації дитини?**

Перш за все, необхідно усвідомити, що ВСІ стикаються з подібними ситуаціями, тож ваше хвилювання є абсолютно нормальним.

- Дитячий і сімейний психолог **Світлана Ройз пояснює:** «Мамам потрібно **вчитися відділятися від малюків.** Це складно. Це така ж перебудова і адаптація, як у діток. І це теж криза. Але ми з вами пам’ятаємо, що криза — це те, завдяки чому ми ростемо і рухаємося.»

Ось **декілька простих порад,** як зробити п**роцес адаптації максимально позитивним**:

**1\. Тримайте себе в руках.**

Безумовно, це легше сказати, аніж зробити, але, проводжаючи дитину в дитячий садок як в експедицію на Північний Полюс, ви передаєте частину своїх переживань малюкові. Якщо ж мама буде спокійна, то й дитина швидше заспокоїться.

**2\. Будьте впевнені та послідовні в своєму рішенні.**

Ви не кидаєте, не зраджуєте свою дитину, а відпускаєте в новий, цікавий і захоплюючий світ.

- Намагайтеся спочатку **не робити перерв у відвідуванні** — тиждень вдома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися до садка, а й продемонструє йому, що є й інший варіант, якого можна всіма силами домагатися.

3. **Спробуйте заздалегідь сформувати для себе і вашого малюка** позитивне ставлення до обраного вами дитячого садка. Розкажіть кумедні історії з життя інших діток або поділіться особистим досвідом.

4\. Якщо ваша дитина погано володіє навичками самообслуговування, **не треба в авральному режимі перед походом в дитсадок починати навчати її цього.** Це погана ідея, тому, що таке раптове навчання додасть зайвих переживань і вам, і малюку. Тому краще вирішувати проблеми за фактом їхнього виникнення, ніж хвилюватися наперед.

5\. Поясніть дитині, що **вихователь — це людина, до якої завжди можна звернутися за допомогою,** поки мами немає поруч, щоб не сталося.

6\. **Поговоріть з вихователем** про особливості дитини, її переваги і звички. Не бійтеся здаватися нав’язливою, адже чим більше вихователь знатиме про малюка, тим простіше і краще складуться його перші дні в дитячому садку.

7\. Дізнайтеся всі **правила і особливості обраного вами дитячого садка**, його режим. Починайте заздалегідь до нього звикати самі і готувати малюка.

8\. **Підтримуйте себе,** щоб мати можливість підтримати дитину. Поділіться своїми переживаннями з чоловіком, подругою, зверніться до психолога.

- До речі, в кожному садочку працює **спеціаліст психологічної служби,** до якого ви можете звернутися за професійною допомогою.

І найголовніше — **вірте в свою дитину!** Якщо мама впевнена, що з її малям у садку все буде гаразд, — так і буде. Бажаємо вам та вашим діткам легкої та безболісної адаптації!