> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://learning.ua/blog/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Вчимося хвалити дитину правильно
- URL: https://learning.ua/blog/vchymosia-khvalyty-dytynu-pravylno/
- Published: 2020-08-07T14:29:00.000Z
- Updated: 2025-10-06T17:13:58.000Z
- Author: Марина Корольчук
- Tags: Психологічне здоров’я, виховання, #Import 2025-12-02 22:55, #Import 2025-12-04 23:52, #Import 2025-12-05 00:04, #Import 2025-12-05 00:11, #Import 2025-12-05 00:45, #Import 2025-12-05 03:38, #Import 2025-12-08 09:37

«Наш 3-річний син дуже не любить помилятися. Ми йому недавно хотіли купити велосипед, але вирішили замінити на біговел. Тому що, якби Саша не зміг їхати на велосипеді, **він на нього б ніколи більше не сів**. У нас вже траплялися подібні випадки, і ми не можемо зрозуміти, чому він так поводиться. Ми ж його завжди хвалимо, навіть за найменші дрібниці, постійно говоримо: „Молодець!“, „У тебе так гарно виходить“ і т. ін. Але коли йому щось не вдається, він відмовляється це робити, починає плакати, кидається іграшками...».

Вам здається поведінка цього хлопчика дивною? Історія, до слова, — реальна, її розповідала минулого тижня молода матуся на дитячому майданчику. Ми вирішили проконсультуватися з психологом і з’ясували, що реакція хлопчика є **закономірним наслідком виховання**. Саме батьки сформували її надмірною похвалою. Адже, як відзначає психолог Юлія Гіппенрейтер, постійне нахвалювання провокує в дитини відчуття, що від неї завжди очікують найкращих результатів, вона завжди має бути «Молодець».

- «І коли вона не „молодець“, у неї не виходить щось, **стається зрив**», — [пояснює](https://youtu.be/ROlCJidgBms) психолог.

Тож у сьогоднішній статті ми вирішили ґрунтовно розібратися, до чого призводить нещира, необдумана та надмірна похвала і запропонувати вам рекомендації психологів щодо того, **як правильно і з турботою заохочувати дитину**.

## До яких негативних наслідків може призвести некоректна або надмірна похвала?

![Вчимося хвалити дитину правильно - Learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/1301.jpg)

### 1\. Зниження мотивації

Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз [відзначає](https://www.facebook.com/100000708430176/posts/3156782951021955/), що і нагороди, і покарання з часом знижують мотивацію. При цьому може зникнути бажання взагалі щось робити: мовляв, навіщо намагатися, все ж і так добре.

### 2\. Залежність від думки оточення

Дитина, звикнувши до похвали, буде вимагати її ще більше, і, відповідно, більше залежати від оцінки інших людей.

- «У підлітковому віці, коли тінейджер має відокремити свою позицію від батьківської, **такі діти орієнтуватимуться на компанію**. Заради того, щоб бути крутим, дорослим або хоча б смішним в очах інших, підліток, який звик чекати похвали, піде на будь-яке дивацтво і ризик. Наприклад, селфі в небезпечних ситуаціях, паркур, перебігання дороги. Аби лише його оцінили», — [відзначає](https://osvitoria.media/opinions/yak-pravylno-hvalyty-dytynu/) дитячий **психолог Олена Шамрай**.

### 3\. Низька самооцінка

Батьки часто думають, що чим більше вони хвалитимуть дитину, тим вищою буде її самооцінка. Але, на жаль, часто це призводить до протилежного результату.

- «Самооцінка **не може „підвищитися ззовні“**. Всі наліпки, подарунки, оцінки, похвала, „лайки“ дають тимчасовий ефект. І формують залежність. А в дитини або дорослого так і не з’являється стійкої впевненості у своїх силах, талантах, компетентності. І кожен раз доводиться знову вчитися „привласнювати“ собі результат», — пояснює **Світлана Ройз**.

### 4\. Страх помилки

Діти, яких часто хвалять, починають боятися, що **розчарують батьків**, не зможуть відповідати їхнім очікуванням. Тому аби уникнути ситуації невдачі, програшу, вони часто відмовляються від ігор і занять, які їм не вдаються.

- «Будь-яка похвала має зворотну сторону: **хвалити — означає оцінювати**. Якщо дитину хвалять, в неї складається враження, що якщо вона не зробить добре, то її почнуть засуджувати», — пояснює Юлія Гіппенрейтер.

### 5\. Недовіра до батьків

Діти дуже швидко розпізнають фальш і нещирість. Вони не лише слухають те, що ви говорите, а й помічають, як ви це робите, звертаючи увагу на **інтонацію, міміку, погляд**. Тож, коли ми недбало кидаємо їй «Молодець!» і поспішаємо продовжити свої справи, дитина відчуває, що наша похвала не має ніякої цінності і вірити нашим словам не варто.

## Як правильно хвалити дитину?

![Вчимося хвалити дитину правильно - Learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/1302.jpg)

Ми зібрали поради багатьох психологів щодо того, як висловлювати дитині похвалу, аби вона не призвела до негативних наслідків і стала потужним підтримуючим фактором. Для цього потрібно:

### 1) Чітко вказувати, ЩО саме ви хвалите

Дитина має розуміти, за що конкретно її похвалили, що саме їй вдалося зробити добре. Тому важливо не просто говорити дитині слова «молодець» («розумничка» тощо), а акцентувати увагу на тому, що саме ви підтримуєте і **вважаєте цінним** у її вчинку, дії чи роботі. Світлана Ройз підкреслює, що саме це дає відчуття значущості, відчутності зробленого.

- Наприклад, замість фрази «Який талановитий (гарний) малюнок!» ви можете сказати: «Такі яскраві фарби! На малюнку і сонце, і веселка, і віконця в будинку видно, а це, схоже, собака на вулиці! Тобі подобається малювати?»

### 2) Заохочувати дитину за зусилля, а не за природні здібності

Професор Керол Двек зі Стенфордського університету протягом **двадцяти років досліджень** виявила, що існує велика різниця між тим, коли ми хвалимо дітей за їхні здібності (кажучи, наприклад, які вони розумні) чи за зусилля («Ти дуже старанно попрацював над цим»).

- Так, в одному з експериментів першій групі дітей говорили, що вони дуже розумні, а другу — хвалили за зусилля. На наступному етапі перші діти **не наважувалися ризикувати** і обирали ті завдання, які вони знали, як виконати. Крім того, вони відчували значно більше розчарування, якщо їм не вдавалося виконати завдання.

Взагалі, розхвалюючи дитину за природний талант, здібності, **ми транслюємо їй, що ця риса є постійною** і вона нічого не може зробити, щоб її покращити. І в майбутньому це може змусити дитину уникати нового через побоювання, що вона не відповідатиме високим стандартам.

Світлана Ройз **рекомендує замінити**:

- фразу «Ти в нас геній!» — на «Ти так багато займався! Тобі цікава математика? Ти розв’язав усі приклади? А що було найскладнішим?»;
- фразу «Ти природжений письменник! Краще за всіх пишеш твори!» — на «Коли я читала твій твір, я начебто бачила і чула все, що ти описуєш — і шум струмка, і шелест вітру в деревах, і бачила людей, — так точно і красиво були підібрані слова. Так пишуть письменники».

### 3) Уникати порівняння дитини з іншими

Не можна порівнювати дитину з кимось. Коли хвалите, не говоріть, що дитина зробила роботу краще, ніж хтось (брат, сестра, друг, одногрупник, однокласник).  
Адже кожна дитина має **власні здібності і досвід**, кожна — унікальна.

Набагато продуктивнішим буде заохочення дітей до розвитку власної індивідуальності. Так, можна порівнювати актуальні **досягнення самої дитини з її колишніми досягненнями** (тиждень, місяць чи рік тому).

### 4) Не обезцінювати власну похвалу

Якщо ми хвалимо дитину, а потім додаємо «але», це знецінює все, що було сказано до «але». Коли ми змішуємо похвалу і критику, намагаючись донести дитині, що вона могла би зробити це ще краще, ми змушуємо її думати, що вона була не достатньо хорошою.

Світлана Ройз наводить приклади, як можна **замінити речення зі сполучником «але»** в спілкуванні з дітьми:

- замість «Ти так чудово впорався із завданням! Молодець, але зробив неохайно» можна сказати: «Всі літери на сторінці немов стрункі дерева в лісі. А ось ці — ніби нахилив вітер. А тут — калюжа після дощу?»;
- замість «Ти зібрав іграшки, але міг би і швидше», скажіть дитині: «О! Іграшки були зібрані зі швидкістю супергероя/спортсмена! Ще на кілька хвилин швидше — і був би новий світовий рекорд».

### 5) Використовувати «Я-повідомлення»

Існують різні форми похвали, часто їх ділять на «Я-повідомлення» і «Ти-повідомлення». Наприклад, «Ти-повідомлення» можуть звучати так: «Ти такий молодець!», «Ти — розумничка, так гарно працювала!». До «Я-повідомлень» можемо віднести:

- «Я пишаюся тим, як ти сьогодні працював»;
- «**Я дуже рада** бачити таку твою роботу»;
- «Я знав, що ти можеш зробити це»;
- «Я вірю в тебе!»;

Психологи наголошують, що «Я-повідомлення» несуть значно **більшу емоційну цінність для дитини**, ніж «Ти-повідомлення». Коли ми висловлюємо похвалу через призму своїх почуттів («Мені дуже подобається, як ти намалював цей малюнок!»), дитина розуміє, що для нас важливо те, що і як вона робить.

### 6) Будьте щирими, коли хвалите дитину

Завжди хваліть щиро і чесно. Діти добре відчувають емоційний стан батьків і розуміють, коли ви перебільшуєте, лестите чи намагаєтеся за допомогою похвали змусити її робити те, що ви хочете.  
Коли дитина розкриє вашу нещирість, вона почне **ставитися з підозрою** до будь-якого схвалення з вашого боку.

### 7) Уникати завищеної і надмірної похвали

Немає нічого хорошого в тому, щоб говорити дитині замість «добре» — «ідеально», «краще не буває», «неперевершено» тощо. Так, психолог Амстердамського університету **Едді Бруммельман** відзначає:

- «Коли ви говорите дітям, що вони зробили щось не просто добре — а неймовірно добре, вони можуть відчувати тиск, та побоюватися не досягти цього стандарту».

А безмірна похвала втрачає свою цінність, привчає дитину постійно шукати **оцінки в інших людей**, а також знищує мотивацію і задоволення від самого процесу роботи. Тому хвалити дитину потрібно дуже дозовано, не перевантажуючи її своїми оцінками.

- Якщо ж так сталося, що ви вже привчили дитину до частої похвали, і вона за звичкою очікує її, запитує вас оцінку своїх дій, Юлія Гіппенрейтер радить сказати: «Знаєш, я думаю, що ти увійшла (увійшов) у таку пору життя, коли **тобі зовсім не обов’язково бути „Молодець!“**. Будь поганою. Іноді. І я не буду засмучуватися».

Едді Бруммельман вважає, що замість того, щоб захвалювати своїх дітей, краще їх уважно слухати та цікавитися їхніми захопленнями, таким чином вибудовуючи їхню впевненість у собі.

- Корисно також запитувати дитину, **чи їй самій подобається те, що вона зробила**. Повертайте фокус уваги дитини всередину, нехай вона вчиться самостійно оцінювати свої результати і вчинки.

Як ми бачимо, для того, щоб похвала вселяла в дитину віру в себе, показувала нашу підтримку і ставала **внутрішньою мотивуючою силою**, її потрібно вміти висловлювати своїй дитині правильно.

Ми розуміємо, що спочатку застосовувати всі рекомендації психологів буде непросто. Спробуйте впроваджувати їх поступово, **не бійтеся помилятися** і вірте в себе і своїх дітей.  
Ми у вас віримо і бажаємо вам успіхів!