> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://learning.ua/blog/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.
# Як боролися з українською мовою та культурою протягом XVI-XX століть (частина 2)?
- URL: https://learning.ua/blog/yak-borolysia-z-ukrainskoiu-movoiu-ta-kulturoiu-protiahom-xvi-xx-stolit-chastyna-2/
- Published: 2021-12-03T12:15:09.000Z
- Updated: 2025-07-16T22:15:37.000Z
- Author: Марина Корольчук
- Tags: Інші корисні матерали, культура, історія, українська мова, #Import 2025-12-02 22:55, #Import 2025-12-04 23:52, #Import 2025-12-05 00:04, #Import 2025-12-05 00:11, #Import 2025-12-05 00:45, #Import 2025-12-05 03:38, #Import 2025-12-08 09:37
Продовжуємо публікувати хроніку заборон та утисків української мови та культури.
- Першу частину статті можна знайти за [посиланням](https://learning.ua/blog/202111/yak-borolysia-z-ukrainskoiu-movoiu-ta-kulturoiu-protiahom-xvi-xx-stolit-chastyna-1/) у нашому блозі.
### 5) Репресії проти українських мовознавців, укладачів словників, письменників, журналістів та перекладачів
**1929-1930 — Перші арешти учасників Всеукраїнської правописної конференції**, що відбувалася у Харкові 1927 року і результатом якої стало затвердження нового українського правопису — «скрипниківки».
Серед них:
- **Григорій Голоскевич** — український мовознавець, укладач Правописного словника, де вперше використано «скрипниківку»; засуджений на 5 років позбавлення волі; потім висланий у Тобольськ, де загинув 1935 року за нез’ясованих обставин.
- **Всеволод Ганцов** — український вчений-мовознавець, лексикограф. Перебував 22 роки в концтаборах ГУЛАГ СРСР.
- **Григорій Холодний** — український вчений, редактор термінологічних словників; був засуджений до 9 років таборів, після закінчення терміну — розстріляний.
- **Андрій Ніковський** — український мовознавець, літературний критик, укладач словника, журналіст; перебував 8 років у концтаборах, загинув 1942 р. у блокадному Ленінграді.
- **Василь Дем’янчук** — український мовознавець та діалектолог. Засуджений до 5 років ув’язнення, 1937 року заарештований повторно, убитий комуністами 1938 року.
**1933 — Друга хвиля репресій** проти української творчої інтелігенції.
Серед них учасники Комісії для впорядкування українського правопису, створеної 1925 року, зокрема:
- **Михайло Яловий** — український поет, прозаїк і драматург, найближчий однодумець Миколи Хвильового. Засуджено до 10 років виправно-трудових таборів, розстріляний 1937 року.
- Після арешту Михайла Ялового на знак протесту проти початку масових репресій 1933 року в Харкові, покінчив життя самогубством український прозаїк, поет, публіцист **Микола Хвильовий (Фітільов)**.
- **Сергій Пилипенко** — український прозаїк, байкар, літературний критик, громадський діяч. Розстріляний 1934 року.
- **Андрій Річицький** (Анатолій Пісоцький) — журналіст, економіст, літературознавець. Розстріляний 1934 року.
**1937-1938 — Третя хвиля репресій українських мовознавців та словникарів**, учасників Всеукраїнської правописної конференції.
Серед них:
- **Олекса Синявський** — український мовознавець, педагог, професор, редактор остаточного тексту «Українського правопису» (1928). Убитий у в’язниці 1937 року.
- **Борис Ткаченко** — український мовознавець-україніст, перекладач класичної літератури; співупорядник «Українського правопису», забороненого радянською владою. Розстріляний 1937 року.
- **Олена Курило** — українська мовознавиця, діалектологиня, авторка підручників з української мови, творець української наукової термінології. Засуджена до 8 років таборів, подальша доля невідома.
- Майк (Михайло) Йогансен — український поет, прозаїк, професор. Розстріляний 1937 року.
- **Петро Бузук** — український і білоруський мовознавець-славіст, педагог, доктор філологічних наук. Був арештований тричі — 1930 р., 1934 р., 1937 р.. Розстріляний 1938 року.
- **Овсій Ізюмов** — український мовознавець. Розстріляний 1937 року.
**1972** — Арешт українського літературознавця, літературного критика,
громадського діяча, дисидента **Івана Дзюби** за його працю
«Інтернаціоналізм чи русифікація?», яку він написав 1965 року.
**1972-1974** — Політичні репресивні процеси проти **українських шістдесятників**
**та дисидентів**. У ці роки були засуджені:
- В’ячеслав Чорновіл;
- Євген Сверстюк;
- Іван Світличний;
- Василь Стус;
- Ігор та Ірина Калинці;
- Надія Світлична;
- Юрій Шухевич та інші.
**1977** — Арешт членів **Української Гельсінської групи** (Миколи Руденка,
Олекси Тихого, Левка Лук’яненка, Миколи Матусевича, Мирослава
Мариновича).
### 6) Заперечення унікальності української мови, штучне наближення її до російської:
**1933** — затвердження Нового українського правопису без загального обговорення, згідно з яким:
- до Українського правопису 1928 року здійснено близько 126 поправок;
- літеру ґ вилучено з абетки;
- повністю змінено розділ про правопис іншомовних слів;
- українську наукову термінологію переглянуто й узгоджено з російсько-українськими словниками;
**1948** — видання у Москві «Російсько-українського словника», насиченого в
українській частині російськими словами.
**1961** — затвердження «Українського правопису 1960-1961 рр.», де українські
правила наближено до «Правил російської орфографії та пунктуації», що
вийшли друком 1956 р.
### 7) Переслідування української науки та культури
**Російськими царями:**
**1709** — скорочення кількості студентів Києво-Могилянської академії з 2000 до
161 (за указом Петра І). А кращих науково-просвітницьких діячів було
переведено з Києва до Москви (Д.Ростовський, С.Яворський,
Ф.Прокопович);
**1847** — розгром Кирило-Мефодіївського товариства й посилення жорстокого
переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів
Шевченка, Куліша, Костомарова та інших;
**1876** — **Емський указ** — заборона проведення українських сценічних вистав,
друкування українських текстів під нотами та проведення концертів з
українськими піснями;
**1881** — заборона виголошення церковних проповідей українською мовою;
**1884** — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх губерніях
і територіях, заселених українцями;
**1910-1911** — припинення діяльності усіх товариств «Просвіта», які відігравали велику роль у відродженні української культури;
**1914** — заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ
про скасування української преси. Потім закрито регіональні осередки,
українські видавництва, заборонено друкувати будь-що
українською мовою. Багатьох українських діячів вислано за межі України.
**Польською владою:**
**1920** — заборона української преси, підпорядкування шкільництва польському
міністерству освіти.
**Більшовиками:**
**1918-1922** — спецоперації «ВЧК» («Всероссийской чрезвычайной комиссии») на
території України та за її межами з ліквідації діячів УНР та повстанського антибільшовицького руху. Зокрема, жертвою «ВЧК» став український композитор **Микола Леонтович.**
**Владою СРСР:**
**1923-1924** — перший політичний процес проти українських вчених. 18 осіб, переважно викладачів вузів, засуджено до різних строків тюремного ув’язнення;
**1926** — початок переслідування діячів «українізації» (зокрема, Олександра
Шумського);
**1932-1933** — масове переселення росіян у вимерлі та напіввимерлі після Голодомору українські села;
**1933** — телеграма Сталіна про припинення «українізації»;
**1937** — **розстріл діячів української науки та культури** в урочищі Сандармох (Республіка Карелія, РФ). Серед них:
- **літератори** (Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш, Валер’ян Поліщук, Микола Зеров, Василь Вражливий, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Андрій Панів, Павло Филипович);
- **театральний режисер, актор, драматург, перекладач** Лесь Курбас;
- **етнограф, мистецтвознавець та художник** Борис Пилипенко;
- **географ та етнограф** Степан Рудницький;
- **видавець-редактор, письменник літературний критик, літературознавець, педагог** Антін Крушельницький;
- **історики** (Олександр Бадан-Яворенко, Сергій Грушевський, Володимир Чехівський).
**1937** — Розстріл у Києві художників Михайла Бойчука, Івана Падалки та Василя
Сідляра;
**1939** — початок комуністичного терору на західноукраїнських землях: закрито всі
українські часописи, заборонено всі українські партії та громадські
організації, зокрема «Просвіту» та Наукове товариство ім. Тараса
Шевченка;
**1939-1941** — перша хвиля депортацій мешканців західних областей України до Сибіру та Центральної Азії;
**1946-1949** — Ждановщина — ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, під час якої були піддані нищівній критиці діяльність Інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури;
**1960-1970-ті — заборона українських документальних** («Освідчення в коханні» (1966), «Соната про художника» (1966), «Зйомки у Бабиному Яру» (1966)) **та художніх фільмів**; переозвучка українських фільмів російською мовою («За двома зайцями» (1961), «Сон» (1964) та інші);
**1972** — заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського
в Полтаві;
**1973** — заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда»;
**1974** — постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу
Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується
створення «нової історичної спільноти — радянського народу», офіційний
курс на денаціоналізацію.
**Використані джерела:**
1) Кириченко І. До перегляду «Російсько-українського словника» 1948 року. — Радянська Україна: 1952, No40 — С. 3–4\. (Режим доступу: http://hi-phi.org.ua/images/PDF/Kyrychenko\_do\_perehliadu\_ros\_ukr\_slovnyka\_1952.pdf)
2) Куземська Г. Нездоланна Україна: Хроніка нищення української Церкви, мови, культури, народу — К.: Фенікс, 2014\. — 132 с.
3) Німчук В. Проблеми українського правопису XX — початку XXI ст./ В. В. Німчук; НАН України, Ін-т укр. мови. — К., 2002\. — 112 c.
4) Сушко Р., Левицький М. Хроніка нищення української мови. — К., 2013\. — 80 с.
5) «Як боролися з українською мовою. Хроніка заборон за 400 років» (Режим доступу: )
6) 10 заборонених в СРСР українських документальних фільмів (Режим доступу: )