> ## Content Index
> Fetch the complete content index at: https://learning.ua/blog/llms.txt
> Use this file to discover other available public pages before exploring further.

# Як на особистість дитини впливає порядок народження?
- URL: https://learning.ua/blog/yak-na-osobystist-dytyny-vplyvaie-poriadok-narodzhennia/
- Published: 2019-02-26T09:49:44.000Z
- Updated: 2025-07-16T22:09:13.000Z
- Author: Марина Корольчук
- Tags: Інші корисні матерали, особистість, характер, народження, вплив, батьки, діти, #Import 2025-12-02 22:55, #Import 2025-12-04 23:52, #Import 2025-12-05 00:04, #Import 2025-12-05 00:11, #Import 2025-12-05 00:45, #Import 2025-12-05 03:38, #Import 2025-12-08 09:37

Як відомо, на **характер і майбутню долю** дитини впливає не лише генетика. Важливу роль у формуванні особистості відіграє **«позиція» дитини** в родині, тобто наявність або відсутність братів і сестер та порядок їхньої появи на світ.

 **Як саме** впливає порядок народження на формування особистісних рис малюка? **Чи може змінитися** характер старшої дитини з появою братика чи сестрички **з якими труднощами** стикаються єдині діти в родині? Пропонуємо дізнатися в нашій статті.

**Що таке «порядок народження»?**

Порядок народження — це фактор, що визначає моделі поведінки дітей залежно від їхнього **вікового співвідношення** з братами та сестрами. Першим виділив «порядкові позиції» послідовник З. Фрейда **Альфред Адлер.** До них він відносив такі:

- єдина дитина;
- старший в сім’ї;
- середня дитина;
- молодший з двох дітей;
- молодший з трьох і більшого числа дітей.

Згідно з А. Адлером, кожна позиція зумовлює **відмінності людей у характерах, ставленні до самого себе**, інших людей та світу.

При цьому варто розуміти, що тут не може бути **категоричності**, як от «Первісток завжди...» або «Молодшим дітям властиво...». Порядок народження важливо розглядати в контексті конкретної **сімейної ситуації** та **природних задатків дитини.** Він визначає лише схильність дитини до певної моделі поведінки, а не зумовлює її.

**У яку ситуацію розвитку потрапляють первістки?**

Згідно з А. Адлером, положення первістка є особливим, поки він — єдина дитина, «центр Всесвіту» у своїй родині. Отримуючи **безмежну любов і турботу від батьків,** він насолоджується своїм безпечним і безтурботним існуванням.

 **Поява ж другої дитини** кардинально змінює ситуацію, викликаючи шок і здивування у первістка. Психологи називають цей момент **«повалення з трону».** І, якщо різниця між дітьми становить **менше п\`яти-шести років**, то вплив стресу багаторазово посилюється. Адже, всі почуття дитини в цей момент зводяться до думки про те, що її місце в серці та думках батьків **зайняв хтось інший,** а вона сама втратила свою безмежну владу над ними. Крім віку, ситуація ускладнюється, якщо друга дитина — **тієї ж статі,** що й первісток.

![Як на особистість дитини впливає порядок народження на learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/701.jpg)

Якщо говорити про **особистісні риси,** то дослідники стверджують, що старші діти зазвичай:

- **відповідальні** (причому почуття відповідальності може бути завищеним, що в деяких випадках призводить до надмірної тривожності);
- схильні дотримуватися **правил**;
- **краще навчаються** (їхні тести IQ майже завжди вище середнього, що зумовлено не лише високим інтелектом, але й **амбіціями**, прагненням бути першими, сильною мотивацією до досягнення успіху).

Зазвичай саме на першій дитині батьки **випробовують різні,** часто суперечливі один одному, виховні заходи, що може призводити до **емоційної нестабільності** первістка.

Крім того, первістки зазвичай **схильні до перфекціонізму**, корені якого лежать у відчутті знехтуваності і втрати батьківської любові після появи на світ молодшої дитини. «Я стану найкращим, щоб повернути любов батьків», — приймає неусвідомлене рішення перша дитина. Так формується **механізм «заробляння любові»**, який діє згодом у відносинах з партнерами. Причому, вік дитини практично не значущий.

Аби **полегшити дитині перехід** до ролі старшого, психологи рекомендують:

- створити дитині **особистий простір** (хоча б окремий куточок, поличку в шафі чи коробку для «секретів»);
- забезпечувати **тактильний контакт** (обіймати, пригортати малюка);
- **відмовитися від нотацій** на тему «ну, ти ж старший». Дитина ж не обирає собі роль старшого, а отже, будь-які претензії до неї безглузді й навіть жорстокі;
- дозволити **відкрито висловлювати** свої почуття. Заборона вираження негативних емоцій (невдоволення, злості, розчарування) не призводить ні до чого хорошого, і згодом дасть про себе знати поведінковими чи психосоматичними проявами.

Тож, коли в сім’ї з’являється другий малюк, батькам не варто забувати, що **первісток теж залишається дитиною**, якій потрібна частка індивідуальної батьківської уваги і поблажливості.

**Як формується особистість молодшого з двох дітей?**

Другій дитині невідома та ситуація «загального поклоніння», про яку тужить її старший брат або сестра, — з перших місяців життя вона відкриває для себе світ, в якому дорослі **ділять свою увагу, любов і турботу** між нею і старшою дитиною.

Згідно з А.Адлером, другій дитині з самого початку **задає темп старший** брат або сестра. Завдяки цьому вони можуть розвиватися швидше, ніж старша дитина. Крім того, молодшим часто притаманна **амбітність**, адже вони ставлять перед собою завдання не лише не відстати, а й перевершити старшого брата або сестру.

Зазвичай, молодші діти є **повною протилежністю старшим.** Меншому важко наздогнати первістка, який вже має успіхи в академічному навчанні, тож він прагне реалізуватися в інших сферах (**спорті чи мистецтві**).

В більшості випадків батьки схильні покладати на других дітей менше обов’язків. А відповідальність за свої вчинки молодші часто **перекладають на старших.** До того ж, вони схильні домагатися свого **хитрощами та маніпуляціями**.

Молодші з двох дітей часто є більш **орієнтованими на себе**, ніж на інших, і не особливо прагнуть відповідати очікуванням оточуючих. Вони більш **товариські, безтурботні та емоційно стабільніші.**

**У якій ситуації розвитку опиняється середня дитина?**

Наразі позиція середньої дитини є найменш дослідженою. Друга, але не остання, дитина в сім’ї **є одночасно і старшою,** і молодшою, а тому може проявляти риси як того, так і іншого. Щоб бути поміченим і отримати своє місце в родині, вони здатні грати роль як «великого», так і «маленького» — залежно від обставин. Адлер вважав, що середня дитина може ставити перед собою **непомірно високі цілі,** що фактично підвищує ймовірність невдач.

 **Підводний камінь** у вихованні середньої дитини полягає в тому, що основна увага зазвичай приділяється старшому (адже він першим стає школярем) і молодшому (як найбільш безпорадному). Середня ж дитина (якщо це не єдина дівчинка чи хлопчик у тріаді) може відчувати, що вона «ніяка», і — залежно від базового психотипу — або страждати від почуття **уявної «неповноцінності»,** або привертати до себе увагу **«поганою» поведінкою,** нав’язливими звичками.

На відміну від первістків, занурених у внутрішні переживання, середні діти частіше **орієнтовані на соціум** і відкриті світу. Дослідники вважають, що вони вміють чудово домовлятися з іншими, оскільки часто відіграють в сім’ї роль посередників, зв’язкових між братами й сестрами.

Психологи рекомендують батькам середньої дитини, вчити її оцінювати себе **в порівнянні з самим собою** в минулому (раніше не вмів, але тепер навчився), а не порівнювати її з братом чи сестрою. Крім того, середні діти потребують **зміцнення особистих кордонів** та особистого простору.

**Які риси характеру можуть сформуватися в найменших дітей** (в сім’ях з трьома і більше дітей)?

![Як на особистість дитини впливає порядок народження на learning.ua](https://learning.ua/content/newsimg/700.jpg)

Ключовим моментом до розуміння індивідуальності молодшої дитини є те, що вона потрапляє **у сформовану систему**, коли батьки вже мають великий досвід у вихованні дітей і не турбуються з приводу незначних проблем. Як наслідок, третя дитина часто виростає **більш спокійною й життєрадісною**. Навіть із двох дітей у сім’ї молодша дитина зазвичай є більш усміхненою та емоційно стабільною.

Згідно з Адлером, положення останньої дитини унікальне тим, що вона ніколи не відчуває шоку «позбавлення трону» і, будучи «улюбленцем» сім’ї, часто **оточена турботою та увагою з боку не лише батьків**, але, як це буває у великих сім’ях, і старших братів та сестер. По-друге, якщо батьки обмежені в коштах, у неї практично немає нічого свого, і їй доводиться користуватися речами інших членів сім’ї — звідси виникає **відсутність відчуття незалежності**. По-третє, молодша дитина росте в середовищі, де «великі» старші діти володіють привілеями й встановлюють «правила гри». На цьому ґрунті в молодшого можуть розвинутися **почуття неповноцінності й висока мотивація перевершити старших.** Саме тому Адлер говорив про молодшу дитину як про можливого майбутнього революціонера.

Подорослішавши, наймолодша дитина, як правило, **вміє приймати чуже заступництво,** допомогу та підтримку. Життя «найменших» зосереджене на людях і стосунках з людьми, — вони добре відчувають всі **тонкощі спілкування** і вміють подобатися людям.

Зазвичай на молодших в сім’ї покладається **менше обов’язків.** Та й до їхніх досягнень батьки відносяться менш вимогливо, тож поряд з відчуттям «мені все зійде з рук», у найменших дітей може спостерігатися **відсутність внутрішньої дисципліни й відчуття вседозволеності.**

Аби допомогти молодшій дитині впоратися з труднощами й не залишитися «наймолодшим» і в дорослому житті, **психологи радять батькам** **проводити з нею більше часу** із раннього віку, гратися, читати їй, навчити її самостійно виконувати необхідні в побуті дії (при цьому стежити, щоб інші члени сім’ї не кидалися робити все замість неї). Також варто **мотивувати дитину приймати самостійні рішення** відповідно до її віку (наприклад, обирати, що одягнути на прогулянку), давати найпростіші домашні обов’язки (скажімо, накривати на стіл).

Надзвичайно **важливо пояснити** молодшій дитині, чому вона не в змозі робити те, що роблять старші діти. Наприклад, це можна пояснити так: «Твої брат і сестра теж не могли кататися на двоколісному велосипеді у твоєму віці. Коли ти трохи підростеш, тобі це буде до снаги». Такі факти неочевидні для маленької дитини, але вони **заспокоюють її, підвищуючи самооцінку.**

**Як формується особистість єдиної дитини в сім’ї?**

А. Адлер вважав, що позиція єдиної дитини унікальна, тому що їй **не доводиться конкурувати** з братами й сестрами. Подібно до первістків, єдині діти в сім’ї отримують **багато уваги** з боку батьків. Але, на відміну від них, ця увага не переходить потім на молодших дітей. Однак, перебуваючи занадто довго під опікою матері, такі малюки очікують такого ж захисту й турботи від інших. Відповідно, в них може сформуватися **залежність і егоцентризм**.

Відсутність конкуренції та необхідність боротися за батьківську увагу позначається й на тому, що дитина змушена здебільшого **орієнтуватися на дорослий зразок поведінки.** І зазвичай єдині діти більш вправні у відносинах з дорослими, здатні швидко — набагато швидше, ніж з однолітками — знаходити з ними спільну мову.

Єдина дитина часто **позбавлена необхідної для розвитку свободи:** при найменших труднощах відразу з’являються дорослі з прагненням допомогти. Але, ретельно оберігаючи малюка від хвилювань і переживань, батьки навчають його **безпорадності й невпевненості у собі.**

Водночас, при правильному підході, єдина дитина може отримати **великі переваги** — якщо батьки ставляться до неї за віком, вчасно відпускаючи від себе, дозволяючи випробовувати свої сили, спілкуватися і дружити з ровесниками.

Виховуючи єдину дитину, важливо зняти з неї вантаж **завищених очікувань** і вимог та не плекати «комплекс відмінника». Психологи рекомендують назавжди забути фразу «ти не виправдав моїх сподівань» і **дозволити дитині обирати** самостійно: друзів, захоплення та хобі.

Оскільки єдина дитина позбавлена можливості грати роль «вчителя» і «старшого» для своїх молодших братів і сестер, то психологи радять, аби серед її друзів були не тільки однолітки, а й малюки, з якими вона **відчує себе дорослою,** розумною, сильною і турботливою. До речі, це також потрібно і молодшим дітям.

Як ми бачимо, кожна дитина народжується в певних умовах, що впливають на її емоції, поведінку й особливості характеру. Варто пам’ятати, що діти, різниця в народженні яких становить **більше п’яти років**, мають переважно як риси єдиної дитини, так і ті якості, що притаманні їхньому справжньому порядку народження.

Але, незалежно від того, скільки дітей ви маєте, спеціалісти рекомендують вибудовувати з кожним малюком **окрему лінію відносин,** намагатися приділяти їм достатньо **уваги** та підкреслювати їхню **значущість** для вас.