Шукати помилку в математичному прикладі, що вже є готовим і вирішеним, завжди цікавіше для дитини, ніж просто обчислювати остаточний результат такого виразу. І справа не лише в тому, що дитина відчуває себе вчителем, який перевіряє чужу роботу, а й у тому, що помилка здебільшого має певну причину. Наприклад, той, хто розв’язував приклад раніше, переплутав дії або помилився у виконання однієї з них. І перевіряючи результат виразу, дитина може знайти причину цієї помилки, щоб не допускати її самому в майбутньому.
Перед учнем міститься кілька багатоелементних прикладів із різним набором дій у кожному. В одному з них допущено помилку, і дитина має зрозуміти, який приклад є таким. Інші розв’язані правильно, й учень, перевіряючи це, фактично знову виконує всі ці приклади, маючи готовий результат як орієнтир.
Цікаво, що не лише числа, а й порядок виконання дій у кожному прикладі може відрізнятися, що збільшує різноманіття під час виконання цього завдання на кожному його етапі.