Кожна людина в своєму житті проживає не одну кризу середнього віку, що так чи інакше змінює її подальше уявлення про світ. Вперше питання гострого психологічного конфлікту всередині себе переживають діти віком від 2 до 4 років. У працях фахівців такий перехідний етап більш відомий під назвою «криза трьохрічного віку». Які ж її прояви? І як допомогти малечі подолати цей період без жодної шкоди? Давайте поглянемо на ці питання більш детально.
Страхи, з якими стикаються батьки при появі перших змін в своїх дітях під час кризи, можна висловити у двох запитаннях: що відбувається на даний момент та чому це відбувається. Що ж, пояснити це досить легко. До трьох років малеча росте, набирається сил та знайомиться із навколишнім світом. Все це зумовлює початок творення нової особистості, яка прагне стати незалежною та самостійною. Американський психолог Е. Еріксон також зазначає той факт, що на цьому етапі в дитини починає формуватися воля. Але чому цей процес проходить так складно і, навіть, непередбачувано? Пояснюється це тим, що дитина, незважаючи на своє стійке бажання стати самодостатньою, ще не знає, як саме це зробити. Така безвихідь провокує сльози, крики та істерики, адже малюк потребує допомоги дорослих, однак приймати її відмовляється.
Серед основних ознак наявності кризи можна виділити такі:
- Необґрунтована впертість. Діти хочуть привернути увагу, відчути свою важливість. Саме тому вони змушують всіх навколо погоджуватися з їхніми думками та діями. А у випадку невиконання їх бажань, виникають конфлікти та непорозуміння.
- Фанатична самостійність. Під час кризи 3 років малюк повністю змінюється на рівні особистості, а тому бажає сам приймати рішення та слідувати за ними. Навіть якщо ці рішення неадекватні його можливостям.
- Постійний супротив. Це такий стан суцільного невдоволення всім, що пропонують, а також — відкидання та заперечення норм та правил звичного виховання.
- Повне заперечення. Дитина намагається вберегти себе та вмикає захисну реакцію, що відкидає всі фактори подразнення. Це призводить до найвищих форм негативізму, коли відкидається та заперечується абсолютно все, що надходить ззовні. В цій ситуації відбувається повне зникнення авторитету дорослих, що доводить до абсурдного спротиву будь-яким словам чи діям.
- Безперервний протест. Малюк переходить у стадію конфлікту з абсолютно всіма, хто його оточує. Так званий, режим «холодної війни».
- Знецінені ідеали. У зв’язку зі зміною світогляду відбувається зміна пріоритетів та цінностей. Улюблені іграшки можуть перестати бути такими, а несмачна каша стане вишуканим делікатесом.
- Маленький диктатор. Тепер тільки він вирішує, за якими правилами має жити сім’я, що робити йому та іншим членам. Що їсти, пити, дивитися тощо — він прагне контролювати ці питання та проявляє деспотичні схильності при вирішенні таких ситуацій.
Якщо ви спостерігаєте у своєї малечі таку сукупність ознак, то є велика вірогідність початку кризи. Однак, вам точно не потрібно впадати в паніку, адже це абсолютно нормальний психологічний процес. Замість цього краще спробуйте допомогти своїй дитині.
- Не треба її карати за те, що вона намагається виразити себе.
- Не будьте категоричними і не намагайтеся заборонити всі радощі. Ваш малюк стає на етап дорослішання, а тому, як із справжнім дорослим, намагайтеся шукати з ним певні компроміси. Не змушуйте робити те, чого він не бажає.
- Цікавтеся думкою дитини, ставте їй запитання, поважайте її думки та прохання.
- Надмірну енергію спробуйте направити у мирне русло. Спортивні чи образотворчі секції вам добре допоможуть.
- Не провокуйте істерики. В разі їх виникнення, дочекайтесь закінчення та поясніть малюкові, в чому саме була його неправота.
- Будьте терплячими та спокійними, і ваша дитина обов’язково вам віддячить у найближчому майбутньому.
Отож, нехай криза трьох років не лякає вас, адже тільки терпіння та ваша любов допоможуть знайти вихід із будь-якої життєвої ситуації.
