Людство вже давно зрозуміло, що від прогресу втекти неможливо, адже це — невід’ємна частина суспільства.
Наші пращури колись відмовились від наскельного живопису і почали писати на папірусі. Потім винайшли папір і почали активно користуватись ним.
Сьогодні вже важко уявити своє життя без Інтернету, мобільних телефонів, телевізорів. Однак, від того маємо і безліч переваг: можемо побачити своїх рідних у будь-якій частині світу, а для того, щоб уточнити якісь дані, достатньо кілька разів клацнути мишкою.
Та, якщо поглянути на ситуацію з іншої сторони, то побачимо, що листування на папері поступово зникає: на свята не вітають листівками, не пишуть довгих листів, не вкладають туди фотокартки. Тепер усе це замінили смартфони та Інтернет.
Наразі у мережі точиться безліч суперечок щодо актуальності письма від руки. Багато прихильників і серед тих, хто вважає необхідним традиційне письмо, але не менше й тих, хто всерйоз замислюється над його скасуванням.
Тож, давайте і ми зважимо усі «за» та «проти»:
- Ті, хто апелюють проти скасування письма, наголошують на тому, що найбільше постраждає від того саме грамотність. Але твердження це сумнівне, оскільки грамотність залежить не від того, скільки людина пише і, як добре вона знає правила, а від того, скільки вона читає. Під час читання виробляється так зване «чуття мови», розширюється словниковий запас. Погодьтесь, інколи ви навіть не замислюєтесь, пишучи або друкуючи, як правильно написати те чи інше слово, вам «допомагає» ваша підсвідомість.
- Під час письма розвивається дрібна моторика рук і уява. Важко не погодитись з цим аргументом, адже на долоні, кінчиках пальців знаходиться безліч нервових закінчень, які відповідають у тому числі і за розвиток мозку дитини. Не дарма у Китаї, одній з найдавніших країн світу, яка славиться своїми досягненнями в багатьох галузях, написання ієрогліфів — це ціле мистецтво.
- Прибічники скасування письма від руки висувають неспростовний аргумент: будемо менше писати — будемо менше використовувати папір. А це життя безлічі не зрубаних дерев — «легенів» нашої Планети.
- Також зараз багато говориться й про те, що писати від руки вже не актуально. Багато-де електронні підручники замінюють паперові, а на зміну зошитам приходять планшети та ноутбуки. Саме тому краще навчити дитину швидко та якісно набирати тексти, використовуючи 10 пальців. Щоб під час процесу друкування творчої роботи, дитина не замислювалась над розташуванням літер на клавіатурі, а цілком віддавалася творчості.
- Деякі зауважують, що під час друкування програма сама виправляє помилки, у той час, коли дитина не витрачає нерви на їхнє виправлення, а цілком занурюється у сенс того, що пише. Саме тому, результат приносить виключно насолоду. Так вдосконалюється інтелект. З цим твердженням важко погодитись. Так, дійсно, програма виправляє помилки, але не всі і не завжди. Краще не сподіватись на електронний мозок, а самому точно знати, як пишеться те чи інше слово і який розділовий знак ставити. Адже своєрідне використання тире і двокрапок, вживання влучних слів і незвичайних речень може стати своєрідною візитною карткою того, хто пише.
Важко сказати, які з цих поглядів більш правильні. Ми не можемо зазирнути у майбутнє. Зараз, із появою комп’ютерів, письмо дещо здало свої позиції, більшість офіційних документів ми вже не пишемо від руки. Але й на свято дуже приємно отримати листівку, підписану адресантом власноруч.
Тому, певно, краще дотримуватись золотої середини: нехай наші діти вчаться писати від руки, розвиваючи при цьому дрібну моторику, читають багато якісної літератури, виробляючи чуття мови.
Але не будемо забувати і про прогрес: дитину потрібно навчити друкувати. І не потім, коли вона буде вже вміти писати, а одночасно з навчанням письма. Треба крокувати у ногу з часом, адже всі ми бажаємо, щоб наші діти були щасливими, успішними і затребуваними. Для цього, у свою чергу, потрібно, щоб дитина була всебічно розвиненою, і якщо й проводила час в Інтернеті, то лише з користю.
