Один і той самий результат можуть мати різні математичні приклади. Це стосується як додавання, так і віднімання. Важливо, щоб зменшуване і різниця обидва відрізнялись у парах виразів для того, щоб мати однакову різницю. Наприклад, як у випадку віднімання трійки від девʼятки, так і у випадку віднімання двійки від вісімки в результаті буде число «6». А от якби від вісімки відняли трійку, вже б було число «5» у якості різниці. Тож дуже важливо зберігати пропорцію: зменшуване і відʼємник першого прикладу мають бути однаково більшими або меншими від зменшуваного та відʼємника другого, аби різниця у них була однакова. У ході виконання цього завдання дитина шукатиме пари прикладів з дією віднімання та однаковими різницями, щоправда працюватиме учень вже зі значно більшими числами. На кожному етапі завдання дитина бачитиме перед собою на екрані цілий набір виразів, і кожен буде містити дію віднімання з сотнями та тисячами. Числа завжди, як мінімум, трицифрові. В центрі екрана стоїть персонаж, який тримає аркуш з числом. Воно і є різницею, спільною для кількох з цих прикладів. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб знайти, для яких саме прикладів це число є результатом. Для цього спершу учень має приблизно окреслити можливі варіанти. Для цього учень має оцінити зменшувані та відʼємники. Зрозумівши, які приклади можуть дійсно мати дану різницю, треба виконати з ними дію віднімання, щоб переконатись у цьому. Після цього учень виділяє ці вирази і переходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії з іншими виразами подібного ґатунку. Якщо ж дитина ще не навчилась приблизно оцінювати різницю, то доведеться виконувати віднімання для всіх прикладів по черзі.