Дитина у школі звикла, що геометричні фігури будуються за допомогою звичайних ліній, які грають роль контуру. Але у ході виконання цієї вправи учень познайомиться з іншим типом умов, де у створенні фігур беруть участь однакові предмети, що можуть бути розкладені або складені разом. Це сірники. В такому випадку дитина зможе самостійно доповнювати контур фігури, в чому, власне, і полягає це завдання. На екрані дитина бачить неповну, незавершену геометричну фігуру, яка зображена достатньо зрозуміло, аби учень зміг її впізнати. Ця фігура будується із сірничків, при чому на кожну сторону відведено більше одного. Під малюнком є ще декілька сірників. Дитина має, маніпулюючи ними, доповнити і закінчити фігуру, яку бачить на екрані. Коли учень це робить, то переходить на наступний етап завдання, де бачить вже іншу фігуру, яку теж треба завершити. Важливо, що робота з сірничками та велика роль самостійної взаємодії з інтерактивними малюнками перетворюють цю вправу на справжню гру. Завдяки цьому вона є більш цікавою для дитини. А також розвиває самостійність та просторове мислення.
Учень/учениця: зображує двовимірні форми (прямокутник, квадрат, трапеція, трикутник) або тривимірні форми (куб, правильні прямокутні призми, правильні конуси і правильні циліндри), щоб створити геометичну фігуру або нову фігуру з іншої фігури.
Учень/учениця: вміє ділити коло і прямокутник на дві або чотири рівні частини; описує частини, використовуючи слова "половина", "чверть", "четверта частина"; описує ціле як дві або чотири частини; розуміє, що ціле, розділене на більшу кількість рівних частин, створює менші частини.