Після того, як дитина оволодіє вмінням розуміти той чи інший критерій, наступний крок – практичне використання цієї навички. Це цілком справедливо стосується і такого критерія як висота предметів. На екрані перед учнем міститься ряд обʼєктів. Здебільшого це тваринки: тигреня, козлик, їжачок – вони дуже рідко повторюються попри те, що вправа має кілька етапів. Всі тваринки відрізняються одне від одного за висотою. Вони розміщені хаотично. А завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб розташувати тваринок або від більшої до меншої, або навпаки, від меншої до більшої – в залежності від завдання до конкретного рівня вправи. Таким чином утворюється послідовність за висотою. Дитина використовує саме цей критерій порівняння як єдиний, що визначає положення предметів відносно інших у ряду. І навіть якщо дитина помилиться, то все рівно пройде на наступний рівень, де побачить перед собою вже інших звірят у іншому порядку. Наявність детально проілюстрованих тваринок посилює цікавість дитини до виконання завдання. Вивчаючи їх, учень зможе більш чітко визначати висоту, а це стане у нагоді і у повсякденному житті.
Учень/учениця: зіставляє об’єкти навколишнього світу за розміром (більший, ніж; менший, ніж; однакові за розміром); за довжиною (коротший ніж; довший за; однакові за довжиною); за масою (важчий, легший) тощо; впорядковує об’єкти навколишнього світу за розміром, довжиною, висотою, товщиною, масою тощо.
Учень/учениця: порівнює довжини відрізків або смужок паперу «на око», накладанням або за допомогою різних мірок; знає, якими одиницями вимірюється довжина (сантиметр, дециметр, метр), їх скорочене позначення та співвідношення між ними; розуміє, які одиниці вимірювання довжини доцільно використовувати в конкретному випадку; вимірює довжину предметів або відрізків; записує результати вимірювання із використанням різних одиниць (см, дм, м); будує відрізок заданої довжини.