Записуємо час

Навіть в межах однієї мови існує кілька сталих виразів та способів пояснення часу. Це стосується і української мови. Так само, як годинників є кілька видів (аналогові та електронні, наприклад), так і одну й ту саму годину можна описати по-різному. Скажімо, «чверть по четвертій» це те саме що «шістнадцять годин і п’ятнадцять хвилин» або «п’ятнадцять хвилин п’ятої години» – ось три способи назвати «16:15». Те, який з них використовується, залежить від бажання співрозмовників та особливостей регіону. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься орієнтуватись у способах називати час. На екрані перед учнем міститься зображення електронного годинника, що містить порожні поля для цифр. Відповідно, те, що показує годинник, має вписати туди сам учень. Час у той чи інший спосіб називається над малюнком. Дитина уважно читає це формулювання, розуміє, що воно означає, тобто яку годину, після чого переносить цифри, розташовані під годинником, до нього. Коли учень це зробить, то пройде на новий етап завдання, де треба буде у форматі годинника вказати інший час. Мета цієї вправи – дати дитині можливість на практиці закріпити вміння переносити відомості про час у годинник, аби краще розуміти його. Вправа супроводжується додатковими малюнками, які змінюються на кожному наступному етапі. Ці малюнки тематично не пов’язані з часом самі по собі, але є яскравими, якісними та привертають увагу дитини. Зазвичай батьки вчать дитину «читати» показники годинника, а ця вправа – навпаки, дає можливість за словесним описом годинник відтворити, а такий спосіб подачі інформації робить розуміння цієї теми більш глибоким.