У попередніх вправах дитина вибирала певне число із запропонованого набору, керуючись тим чи іншим критерієм. Цього разу учню пропонується перейти вже до виконання тих чи інших математичних дій. Результатом цього, втім, має бути не конкретний результат, а число, що має ті чи інші ознаки. Наприклад, до двох чисел треба підібрати таке, щоб усі три в сумі давали парне число.
Перед дитиною міститься зображення потяга, де на кожному вагоні — своє число. Школяр аналізує завдання, що перебуває над ілюстрацією, та підбирає таке число на порожній вагончик, аби задовольняти умові вправи. Якщо учень не достатньо впевнено знає властивості чисел, йому доведеться виконувати конкретні обчислення з кожним варіантом, але з часом, з кожним наступним етапом, школяр почне підбирати числа за ознакою, не перевіряючи результат. Наприклад, якщо перші два числа є парними, то для того, аби сума всіх чисел буде непарною, потрібно, щоби третє число теж було непарним.
Обчислювати конкретне число у відповіді не потрібно, бо результат у цьому завданні не має великого значення — аби лише він підходив до ознаки, що сформульована в завданні.
Учень/учениця формулює правила: множення одночлена і многочлена, множення двох многочленів.