Степінь — це специфічне математичне явище, яке означає множення числа на себе самого. Якщо число підноситься до степеня, то такий вираз можна зобразити як приклад, де є кілька множників, і всі вони — те саме число.
Кількість множників — це число, яке зображується маленькою цифрою над першим. Тобто якщо є четвірка в другому степені, то це можна виразити через приклад «4х4». Те число, яке множать, називають основою, а те, що означає кількість множників — показником степеня. Дитина бачить перед собою число, піднесене до степеня, та має розтлумачити елементи цього виразу — вибрати, який з них є показником, а який є основою. Це не так легко, адже дитина має пам’ятати, що числа наводяться зі спеціальними знаками, що стоять перед ними. Наприклад, круглі дужки подаються тоді, коли йде мова про піднесення до степеня всього дробу, і треба показати, що це піднесення відбувається з ним повністю, а не лише з його числівником.
Тож школяр переносить у відповідні порожні поля ті числа, що, на його думку, правильно пояснюють структуру виразу, враховуючи також знаки «плюс» та «мінус» перед числами. Це дозволяє дитині навчитися краще орієнтуватися у символах в таких виразах.
Учень/учениця формулює означення: одночлена, степеня з натуральним показником; многочлена, подібних членів многочлена, степеня многочлена.