Скорочення — це не зміна характеру дробу, а лише зміна числового його оформлення. Справа в тому, що дріб — це частина цілого, і якщо скоротити числа, що входять до його складу правильно, умовний розмір цієї частини не змінюється.
Головне — скоротити увесь дріб за допомогою ділення як чисельника, так і знаменника тільки на одне число, що підходить для них обох. Наприклад, дріб із числом «20» у чисельнику та числом «40» у знаменнику можна скоротити, розділивши його на «20». Тоді в чисельнику залишиться одиниця, а в знаменнику — двійка. Значення дробу не зміниться, адже в обох формах він означає половину цілого. Однак виконувати подальші обчислення з таким дробом буде простіше. Перед учнем міститься дріб, який розташувався в робочій зоні, а під ним — кілька варіантів дробів, що претендують на роль його еквівалента. Учень скорочує дріб у центрі настільки, наскільки це можливо, а потім добирає еквівалент серед варіантів, до якого дріб вдалося привести.
Скорочення дробів — не лише зручна можливість, а й необхідність для багатьох випадків роботи з цими математичними одиницями, що робить виконання цього завдання особливо актуальним.