Задачі завжди були таким самим популярним інструментом подачі математичної інформації, як і приклади, адже вони пропонують оригінальні умови та стимулюють розвиток аналітичного мислення.
У задачах не вказується, що конкретно потрібно зробити з поданими числами. Натомість учень сам, читаючи завдання, розуміє, як має виглядати приклад із цими елементами. У процесі виконання цього завдання дитина буде працювати з прикладом, що містить невідомий буквений компонент (наприклад, «х»), маючи кілька різних дій та чисел. У цьому полягає складність завдання, адже учень має зрозуміти, як виглядає таке рівняння, орієнтуючись лише за текстом. Зрозумівши правильну послідовність дій, дитина подумки й виконує додавання, віднімання, множення та ділення в правильному порядку. Варіанти відповіді є в ілюстрації, що подається до умов задачі, і школяр вибирає серед них один правильний, щоб пройти на новий етап.
Акцент у завданні робиться не стільки на роботі з числами, скільки на правильному сприйнятті елементів рівняння, яке треба подумки сформулювати.