Особливість голосних звуків полягає у тому, що для їхнього творення достатньо самого лише голосу, тоді як при вимові приголосних використовується також і шум. На практиці це означає, що голосний звук можна тягнути без зміни його звучання, тобто проспівати його. У ході виконання вправи учень буде тренуватись відокремлювати голосні звуки від приголосних саме за цим критерієм. На екрані перед дитиною два зображення. В першому персонаж, наприклад, молода мама біля колиски, промовляє і протягує звук «А». На іншому малюнку поряд вже другий персонаж, скажімо, хлопчик, що видуває кульки і промовляє звук «Ш». Під малюнками міститься кнопка, натиснувши на яку учень почує відповідний до кожної ілюстрації звук. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб обрати той малюнок, персонаж якого може проспівати свій звук. Тобто того, хто промовляє голосну. Після того, як учень це зробить, починається наступний етап завдання, де буде вже інша пара малюнків та нові звуки. Різноманіття зображень роблять завдання більш цікавим. Окрім того, учень може спробувати сам проспівати звуки, з якими він працюватиме на кожному з етапів.
Учень/учениця: знає та вміє розрізняти схожі та співзвучні звуки української мови.
Учень/учениця: розрізняє звуки за наявною кількістю голосу та м'якістю.