Звукова модель – дуже корисний інструмент, за допомогою якого можна закріпити знання дитини, які присвячені темі фонетики. У ході виконання цієї вправи дитина працювати зі звуковою моделлю у новому для себе форматі. Цього разу учень має не підбирати модель для слова, а діятиме навпаки – з-поміж кількох варіантів слів вибиратиме той, який підходить під конкретну звукову модель. На кожному етапі завдання перед учнем на екрані знаходиться зображення нової такої моделі. Умовні позначення вже знайомі дитині з попередніх завдань, але, якщо учень їх забув, то поряд з ними є знак питання, натиснувши на який учень побачить розшифровування кожного смайлика. Один означає голосний звук, інший – приголосний твердий, нарешті третій – приголосний мʼякий. Під звуковою моделлю міститься кілька ілюстрацій. Біля кожної – кнопка, натиснувши на яку дитина почує слово, котрим називається зображений обʼєкт. Коли дитина це робить, то аналізує кожне слово з фонетичної точки зору, рахуючи звуки, а також дивлячись на те, які саме вони є – тверді чи мʼякі, голосні чи приголосні. Отже, учень, проаналізувавши всі слова на слух, має знайти те єдине, котре підходить для зображеної звукової моделі. Коли учень це зробить, то пройде на наступний етап завдання, де треба буде виконати аналогічні дії, але як модель, так і слова разом з супроводжуючими ілюстраціями будуть новими. Це різноманіття елементів, враховуючи їхню кількість, і робить завдання дійсно цікавим, перетворюючи його на розвиваючу гру.
Учень/учениця розрізняє мовні і немовні звуки, знає, що слова складаються зі звуків, що звуки на письмі позначаються буквами, усвідомлює зміну значення слова у результаті заміни одного зі звуків.
Учень/учениця розрізнює голосні і приголосні звуки за звучанням та способом вимови.
Учень/учениця розрізнює приголосні звуки за звучанням та способом вимови.
Учень/учениця розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення; встановлює їхню кількість; виявляє зайві та відповідні зазначеним прикметам.