За допомогою тексту можна розказати історію, докладно описати стан речей, або свої емоції, розказати щось хвилююче чи поділитись ідеями. Загалом дійсно важливі повідомлення завжди мають формат тексту, хоча б короткого. А книжки, художні чи ні, є, по суті, набором текстів. Ця вправа відкриває низку завдань, які присвячені покращенню мовних навичок дитини у роботі з текстом і водночас дають їй змогу дізнатись щось нове з народознавства. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме з текстами, які розказують про українські свята. На кожному етапі вправи буде по одному такому тексту. Речення у ньому переплутані. Завдання, яке ставиться перед учнем, має знайомий для дитини формат: треба перемістити речення у логічному порядку. Спочатку – те, яке відкриває текст, починає його, розказуючи про, власне, тему. Потім йдуть речення, які розвивають цю тему, і в кінці – фраза-висновок, що підсумовує все, що було в тексті. Речення повʼязані між собою сполучниками та займенниками, які вказують на порядок фраз. Коли дитина відтворює правильний вигляд тексту, то проходить на наступний етап завдання. Важливо, кожен текст – це, по суті, маленька стаття з народознавства, де вказано всі важливі атрибути того чи іншого дійства, а також порядок його святкування, страви, традиції тощо. Оскільки свята є важливим елементом народної культури, це завдання дозволяє не просто ознайомитись з традиціями, а відчути себе частиною чогось більшого, того, що сягає глибин віків та має глибоке коріння у історії наших пращурів.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.