В українському алфавіті тридцять три літери. Цікаво, що деякі з них зʼявились у ньому відносно недавно. Мова йде про букву «ґ», яка була введена до абетки української мови тільки у минулому столітті. Проте насправді (і про це відомо далеко не кожному) ця буква і відповідний звук не зʼявились, а скоріше повернулись до української мови, адже у її старовинній формі використовувалась саме «ґ», при чому у великій кількості слів. Отже помилкою буде вважати введення «ґ» чимсь повʼязаний з російським аналогом – це суто український символ і звук. Це підтверджується ще й тим, що слова, де використовується саме ця літера, не мають спільнокореневих аналогів в російській мові. Таким чином, в українській мові створюється унікальна трійка (а не пара) приголосних, які відрізняються глухістю та дзвінкістю: «ґ», «г» і «х». Проте літера «ґ» далеко не відразу відвоювала своє законне місце. Й досі зростає кількість слів, де її використовують замість «г». У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься розпізнавати такі слова. На екрані перед дитиною міститься дві робочі зони. В першу треба перемістити всі слова, де є літера «ґ», а у другу – ті, де є буква «г». Самі слова подаються не графічно, тобто не у вигляді написаних букв. Замість цього на екрані є кілька активних кнопок. Натискаючи на них, дитина чує те чи інше слово. Самі літери називаються у завданні. Тож дитина сприймає слова саме на слух. Саме розподілення слів відбувається через додаткових персонажів. Одному належить перша робоча зона, другому – інша. Наявність цих героїв робить вправу більш насиченою.
Учень/учениця розрізняє мовні і немовні звуки, знає, що слова складаються зі звуків, що звуки на письмі позначаються буквами, усвідомлює зміну значення слова у результаті заміни одного зі звуків.
Учень/учениця розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення; встановлює їхню кількість; виявляє зайві та відповідні зазначеним прикметам.