Народознавство – дисципліна, яка вивчається дітьми у школі, як предмет, але насправді вона має більше значення, ніж суто академічна наука. Саме народознавство дозволяє дитині познайомитись з українською культурою і, можливо, навіть перейняти деякі звичаї, про які можуть не знати в багатьох сімʼях. Народна культура – не тільки джерело натхнення поетів, а скарбниця живої, актуальної та рідної мудрості, яку перевали нам предки. Зокрема це завдання робить акцент на українській народній кухні. Кожен рівень вправи містить текст, який по суті є рецептом та описанням страви, яка є частиною народної кухні України. Текст є неповним – у ньому бракує речення, яке б його підсумовувало. Це речення має бути останнім, і дитина, виконуючи це завдання, вибирає його з-поміж кількох варіантів. Прочитавши цей текст та зробивши висновок, який би співвідносився з цим останнім реченням, дитина проходить на наступний етап. Знання народної кухні не варто недооцінювати. За обіднім столом діляться думками, ідеями та мріями, розповідають тим, з ким розділяють трапезу (а це зазвичай досить близькі люди) важливі речі та новини. Смачна їжа покращує настрій та налаштовує на довгі посиденьки, дозволяє відчути себе частиною колективу, дружнього кола або сімʼї. Знаючи, з чого складаються її улюблені страви, дитина краще зрозуміє культуру свого народу та оточуючий світ загалом. А з суто академічної точки зору це завдання дозволяє учню краще навчитись підсумовувати інформацію у тексті, що є важливим вмінням як в рамках науки про мову, так і для розвитку аналітичних здібностей (і вміння робити висновки) загалом.
Учень/учениця обирає з поданих заголовок до тексту букварного типу, визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень); виявляє їх межі за графічними орієнтирами.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.