Більшість текстів будь-якого жанру мають назву. Назва – це, певною мірою, «імʼя» тексту, пара слів, якими можна його охарактеризувати, пояснивши, про що ж, власне, у ньому йдеться. Правильно підібрати назву до багатогранного художнього твору – це справжнє мистецтво, тоді як назви наукових статей, наприклад, у довідниках, максимально прості та змістовні. Між ними за рівнем метафоричності знаходяться назви для публіцистичних статей – їм має бути властива конкретика та певна тема, але образність і творчий стиль, які знаходять своє відображення в назві статті, привертають увагу читача не менше. У ході виконання цього завдання дитина зробить свої перші кроки у мистецтві пошуку і знаходження назви для текстів. На кожному етапі завдання буде по одному такому, досить невеличкому, схожому на малий твір школяра. Текст буде закінченим, матиме завершену думку, цілісну структуру, тож головне – прочитавши його, дати відповідь на питання про те, що, власне, у тексті було, про що він розказував, яка його тема. Відповідно і назва має відображати все це. Варіанти заголовків містяться під текстом. Дитина читає їх та робить свій вибір. Ця вправа не перевіряє художній смак, тож всі варіанти будуть максимально не схожими одне на одного і тільки один з них дійсно підходитиме за змістом до тексту. Завдання учня полягає саме у тому, щоб усвідомити – як знайти назву тексту, як його назвати. Ця вправа не тільки цікава та корисна для розвитку логічного мислення, а й стане у нагоді в майбутньому, коли дитина почне писати свої тексти, чи то в рамках шкільної програми, чи то проявляючи власні творчі здібності.
Учень/учениця обирає з поданих заголовок до тексту букварного типу, визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень); виявляє їх межі за графічними орієнтирами.
Учень/учениця слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);відповідає на запитання за змістом прослуханого (хто? що? де? коли? як?); розуміє зміст тексту, який прослуховується.
Учень/учениця читає вголос доступні тексти цілими словами.