Для того, щоби використовувати складні слова правильно, необхідні не лише мати теоретичні знання, які б закріпила практика наведення прикладів до правил, а й досвід. Ця вправа надає такий досвід, пропонуючи дитині використовувати складні слова для того, щоби підписувати картини. Такий формат подачі інформації використовується з двох причин. По-перше, це один із досить важливих способів реального прикладного використання складних слів, які можуть собою замінити ціле словосполучення, особливо у випадках, коли необхідна лаконічність. По-друге, коли текст супроводжують візуальні образи, дитині простіше запам’ятати важливий урок. Перед учнем міститься картина, що зображує предмет або явище. Поряд — художник, і завдання, яке ставиться перед учнем, полягає в тому, щоби допомогти митцю правильно назвати своє творіння. Варіанти назви містяться під малюнком. На смисловому рівні вони тотожні, і відрізняються лише тим, чи пишеться складне слово разом, чи через дефіс, чи необхідно залишити корені окремими словами. Дитина аналізує будову складного слова та переносить потрібне під малюнок.
Учень/учениця:
- знає основні способи словотвору;
- пояснює чергування приголосних при творенні слів правилами;
- правильно записує складні й складноскорочені слова, пояснює їх правопис правилами;
- визначає способи творення слів;
- самостійно утворює нові слова вивченими способами;
- дотримується правил чергування приголосних при творенні слів;
- створює словотвірний ланцюжок;
- утворює складноскорочені слова;
- знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, користується орфографічним словником.
Учень/учениця:
- визначає головне;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.