Прикметник – це самостійна частина мови, яка відноситься до іменникової групи, тобто повʼязана саме з іменником, адже вона означає якість предмета та його приналежність комусь або чомусь, відповідаючи на питання «який?» та «чий?». При цьому прикметники мають досить цікавий граматичний склад, зокрема, особливими є закінчення слів, що належать до цієї частини мови. Власне, саме по закінченнях і відрізняють прикметники від іменників та інших частин мови. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься опрацьовувати закінчення прикметників.
На екрані перед учнем міститься зображення словосполучення, де одне із слів – іменник, який зображено у закінченому вигляді. Інше слово – прикметник, який характеризує названий іменником обʼєкт. Прикметник є незакінченим – у ньому бракує однієї з морфем, а саме – закінчення. Завдання полягає у тому, щоб з-поміж кількох варіантів, які містяться під словосполученням, вибрати той, котрий є закінченням для цього слова. Учень згадує, як саме прикметник узгоджується з іменником та підбирає правильний варіант, або відразу, або після послідовного підбору. Коли школяр доповнює прикметник закінченням, то завершує слово, після чого починається наступний етап з новим словосполученням.
Ця вправа є досить простою, однак і важливою: учень не лише повторює закінчення прикметників, а й вчиться впізнавати ці слова саме за даними морфемами, а також розуміє, як закінчення прикметників співвідноситься з граматичними категоріями іменників, тобто як через закінчення ці слова узгоджуються за родом, числом та відмінком. При цьому кожне словосполучення супроводжується ілюстрацією.
Учень/учениця має уявлення про прикметник як частину мови; впізнає прикметники в реченні і тексті; будує сполучення прикметників з іменниками; встановлює між ними граматичний зв’язок за допомогою питань; змінює прикметники за родами; визначає рід прикметників за закінченням, поставленим питанням; за родом іменників, з якими вони зв’язані; змінює прикметники за числами, вводить їх у речення.