Коли дитина тільки вчиться розпізнавати слова, які мають спільну морфему, її сприйняття намагаються не перенавантажувати поясненнями особливостей цих морфем, і весь акцент робиться просто на частинах слова, що мають однаковий склад літер. Коли школяр вже навчився розпізнавати такі випадки збігів швидко та впевнено, треба робити наступний крок, хоча б тому, що існує безліч слів, де є співпадіння букв, однак воно не означає наявність одного кореня як по структурному параметру аналізу (може бути випадковим збігом літер на межах різних морфем), так і за лексичним значенням (адже при всіх розбіжностях спільнокореневих слів за сенсом, все ж певна спільність між ними завжди є).
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься до певного слова добирати спільнокореневі. Особливість цього завдання як раз у тому, що на початкове слово є схожими всі варіанти відповіді, однак не всі вони мають спільний корінь. Керуючись саме спільними рисами і відтінками лексичного значення, школяр підбирає до вже вказаного у ряду слова кілька похідних від нього спільнокореневих. Водночас вивчає інші – ті, що мають схожий набір букв, однак не мають звʼязку зі словами у ряду.
Завдяки цьому учень краще знайомиться із словотворенням, розуміючи його закони не просто за теоретичними правилами, а завдяки практиці. Крім того, ця вправа дасть дитині можливість розібратись у особливостях звʼязку між спільнокореневими словами. Працюючи з рядом таких слів, учень буде розуміти, яке з них є похідним, яке – первинним, а де пара рівноправних слів.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.