Опис завдання
Серед префіксів, які використовуються в українській мові, є такі, що повністю тотожні за тим значенням, котре вони вносять у початкову форму слова, і вся відмінність між ними зводиться лише до конкретних випадків, коли вибір між ними відбувається згідно із законами милозвучності та правилами фонетики. Такими префіксами є «з-» та «с-». Здебільшого вони однаково впливають на значення слова, корегуючи його і доповнюючи особливими відтінками, наприклад, додаючи значення довершеності дії тощо. Якщо вони однакові за роллю, котру грають, то в яких випадках використовувати «з-», а яких – «с-»? Відповідь на це питання є досить простою: необхідно дивитись на першу літеру кореня. Здебільшого в українській мові використовується «з-», однак, він переходить у «с-», якщо корінь починається з глухих «к», «п», «т», «ф» та «х». Таким чином, приголосні, які стоять поруч, не конфліктують за звучанням, і вдається легко вимовити їх обох досить чітко.
У ході виконання цього завдання дитина на практиці засвоїть це правило. На екрані перед учнем міститься зображення деталізованого, багатокомпонентного та якісного малюнка. Оскільки механіка виконання вправи є відносно одноманітною, саме візуальний ряд має посилювати цікавість школяра до проходження завдання. Малюнок описує певну ситуацію, і слово, з яким доведеться працювати, вписано в його контекст. Наприклад, це слово, яке говорить один з персонажів тощо. У ньому пропущена перша літера – префікс. Малюнок на кожному рівні новий, відповідно відрізняються й описані ситуації, однак слова завжди такі, які починаються або із «з-», або ж із «с-».
Керуючись описаним вище правилом, учень вибирає у кожному випадку, який префікс слід використати, вписує його – і проходить на наступний етап.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.
