З усіх морфем, які входять до складу основи, мабуть, простіше за все вивчити префікси. Вони приєднуються до кореня спереду (тому їх і називаються префіксами – бо вони кореню передують) і доповнюють його лексичне значення, змінюючи його тим чи іншим чином.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься дописувати префікси у словах самостійно. На екрані перед учнем міститься каркас слова. Воно майже закінчене – є основа з коренем і потрібним суфіксом, є закінчення. А от на місці префікса – порожні клітинки. Поряд із словом знаходиться малюнок, який показує певну ситуацію. Учень розуміє, що саме зображується на ньому, які дії відбуваються з тим чи іншим предметом. Ці нюанси і передає той чи інший префікс. Малюнок служить головною підказкою для школяра, який має самостійно вписати правильний префікс. Відсутність варіантів відповіді є важливим нюансом виконання завдання. До проходження вправи учень приступає, вже знаючи не лише значення префіксів, а й певний набір цих морфем. Відповідно, правильно зрозумівши зображену на малюнку ситуацію, школяр розуміє, яке саме слово її описує і вписує у нього той префікс, котрий надає відповідний відтінок значення. Після цього переходить на наступний етап завдання до іншого малюнку та іншого слова, однак мета виконання вправи залишається такою ж – дописати правильний префікс.
Завдяки цьому завданню дитина не лише розуміє, як саме впливає той чи інший префікс на початкове значення слова, а й те, як він поєднується у кожному конкретному випадку і як впливає на контекст.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.