Ця вправа, як і попередня, присвячена вивченню спільних для кількох різних слів морфем. Це завдання значно більший акцент робить на самостійності і є складнішим, ніж попереднє саме з цієї причини, адже дитина у ході його виконання буде сама записувати спільну частину кількох слів.
На екрані перед учнем міститься зображення каркасів для кількох слів. Ті морфеми, які їх відрізняються, вже є на своїх місцях. Порожніми є клітинки, куди треба вписати літери, що містяться у спільної для цих слів морфеми. Поряд є ілюстрація, яка тематично повʼязана з цими обʼєктами. Дитина розглядає малюнок, що виконаний у приємному стилі, порівнює вже наявні морфеми та аналізує їх, розуміючи, які саме слова ними передаються. Здогадавшись, яка частина є спільною для цих слів, учень має самостійно по одній літері на клітинку, вписати її до кожної конструкції. Коли школяр це зробить, то проходить на наступний етап до аналогічного завдання, де будуть інші малюнки та нові слова.
Головна складність цього завдання полягає саме у тому, щоб здогадатись, які саме слова зображені на екрані. Малюнок дає лише загальний напрямок роздумів, задає тему, але не вказує нічого конкретного. Учень має зрозуміти, як саме виглядає ізольована морфема у цих словах. Наприклад, слово «квітка» дитина звикла сприймати як щось цілісне, однак, познайомившись зі словом «квітник», школяр зрозуміє – у першому слові остання літера не є частиною кореня, а представляє собою зовсім іншу морфему. Вміння розділяти слова, як великі так і малі, на різні морфеми і робити це правильно – ось чому присвячена дана вправа.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.