У ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься в опрацюванні граматичних форм іменників. Відмінки не будуть названі у завданні. Натомість акцент робиться саме на практиці відмінювання, де головним є те, щоб форма іменника дійсно підходила до контексту, і це слово відповідало на правильні для цілісності фрази питання.
На екрані перед учнем міститься зображення речення – нового для кожного наступного рівня завдання. Речення є неповним, однак сюжетно змістовним, і до того ж воно завжди супроводжується якісними й деталізованими ілюстраціями, котрі яскраво зображують те, про що йдеться. Отже, школяр читає текст та розуміє, яке саме слово є пропущеним. Ним є завжди іменник. Під реченням є кілька варіантів, серед яких є один, котрий слід перемістити у порожню ділянку в реченні. Ці варіанти представляють форми одного й того самого слова в різних відмінках. Здебільшого є всі або більшість відмінків, тож школяр може легко співвіднести ці форми слова з вже відомими йому граматичними категоріями даного виду слів.
Отже, учень визначає, яка з форм слова підходить до контексту, вибираючи саме за комбінаторністю: іменник має поєднуватись з іншими словами в реченні граматично та лексично. Коли дитина вибирає правильний варіант слова, то проходить на новий етап завдання, де треба виконати аналогічний набір дій. При цьому учень самостійно співвідносить слова з відмінками, згадуючи, на які питання відповідає кожен. Таким чином, завдяки цій вправі школяр може на практиці побачити користь від навичок відмінювання.
Учень/учениця ставить питання до іменників, що належать до різних родів; визначає рід іменників, ставить питання і відносить іменник до одного з родів; змінює іменники за числами; визначає число іменників; знає назви відмінків і відмінкові питання; має уявлення про відмінювання іменників.