Досі дитина вважала, що головний будівельний матеріал для створення слів – це звуки з буквами і склади, тобто їхня комбінація. Однак, якщо розглядати слово з точки зору морфемного, а не фонетичного складу (а це дві різні точки зору, обидві однаково правильні), то саме морфема є тим, за допомогою чого утворюється слово. Досі слова ділили на морфеми відповідно до їхнього положення, ролі та значення. Цього ж разу школяр тренуватиметься у словотворенні за допомогою морфем.
На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення каркасу слова, який розбито на морфеми: корінь, який знаходиться в середині, префікс, котрий йому передує; суфікс, що знаходиться після кореня та закінчення (якщо воно є), яке слідує за суфіксом. Ці частини слова відповідно підписані. Однак, безпосередньо морфеми, котрі там є, переплутані: корінь може знаходитись на початку слова на місці префікса, закінчення – в середині, де місце кореню. Отже, завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб поміняти місцями ці морфеми таким чином, аби вони утворили слово. Зробити це не складно: поряд з каркасом слова міститься малюнок, який зображує названий обʼєкт. Наявність цієї ілюстрації не просто прикрашає вправу. Без неї здогадатись про те, яке ж слово сховане за заплутаними морфемами, було б дуже складно. Тож школяр, рухаючись між етапами завдання, аналізує кожну нову ілюстрацію і змінює порядок морфем відповідно до слова, котре є метою пошуків.
Завдяки цій вправі учень розуміє значущість порядку морфем та тренується у словотворенні.
Учень/учениця визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.