Здається, що будь-який формат навчальних завдань, що присвячені опрацюванню теми кореня слів та пошуку випадків, коли у словах ця морфема є спільною, вже вичерпані. Однак, по-справжньому тема може вважатись вивченою лише після остаточного закріплення, в ролі інструменту для якого і виступає ця вправа. При цьому формат подання інформації не є повтором попередніх завдань циклу, що лише посилює цікавість учня до вивченої теми. Натомість перед дитиною майже класична гра в загадки.
На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення каркасу слова, де нема кореня. Однак, там є префікс та суфікси, якщо, звісно, структура слова передбачає їхню наявність. Поряд міститься текст загадки, який вдало вписано у ілюстрацію, котра супроводжує рівень. Перш за все, дитина читає загадку, відгадує її, після чого розуміє, яке саме слово зображено на екрані і вписує корінь. Коли учень це робить, то проходить на наступний етап вправи до іншої загадки з іншим словом-відповіддю, яке треба розгадати таким же чином.
Важливість цієї вправи проявляється у багатьох тонкощах. Перше за все, дитина закріплює вміння працювати з коренем слова. Крім того, учень бачить: навіть наявність всіх інших морфем, окрім центральної, не допоможе зрозуміти сенс слова, адже саме в корені зосереджено суть лексичного значення – і в цьому учень переконується на практиці, коли намагається відгадати слово, не читаючи загадку. Також учень починає розуміти, як додаткові морфеми, ті самі префікси та суфікси, впливають на загальне значення слова. І, врешті, дитина тренується працювати з клавіатурою.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.
Учень/учениця виділяє у предметах, мовних одиницях істотні ознаки, розрізнює серед них головні і другорядні; порівнює предмети, мовні одиниці за різними ознаками; робить висновок-узагальнення; добирає факти, які підтверджують висловлену думку або суперечать їй.