Наявність закінчення є властивою для всіх частин мови, які змінюються граматично, тобто для всіх самостійних слів, окрім прислівника. Однак, не всі слова, які можуть мати закінчення, дійсно мають його у всіх формах. Інколи закінчення нульове – тобто одна з форм слова не має вираженої морфеми цього типу, і закінчується суфіксом. Якщо ж це слово змінити за родом, числом або відмінком, то закінчення зʼявиться.
У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься знаходити слова з нульовим закінченням. На екрані перед учнем міститься кілька слів. Біля кожного – зображення того чи іншого обʼєкту, який це слово називає. Слід на кожному етап знайти та виділити те слово, яке має нульове закінчення. Визначити його досить просто. Необхідно просто змінити кожне із слів по черзі граматично, скажімо, провідміняти. Якщо закінчення, яке буде у новій формі, замінить морфему, якою закінчується слово на екрані, воно не підходить. Якщо ж при відмінюванні або іншій зміні до слова додається нова морфема, значить закінчення є нульове. Не слід вибирати прислівники – слова, які означають ознаку дії або іншої ознаки та відповідають на питання «як?», «коли?», «де?», «яким чином?» тощо. Ці слова не мають ніякого закінчення, в тому числі і нульового. Після того, як школяр виділить потрібне слово, почнеться наступний етап завдання, де треба виконати аналогічну послідовність дій.
Виконуючи це завдання, дитина починає розуміти, що не завжди закінчення – це остання морфема у слові, і починає вчитись відрізняти закінчення від суфікса.
Учень/учениця визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові.