Дитина звикла до такої умовної ієрархічної схеми: звуки будують склади, склади – слова, ті обʼєднуються у словосполучення, які в свою чергу утворюють речення. Однак, є інший спосіб диференціації складу слова – морфемний. Слова, що належать до самостійних частин мови, діляться на різні морфеми, тобто структурні частини. Їхнє положення та значення відрізняються, а самі вони можуть містити зовсім різну кількість звуків (або літер, якщо йде мова про писемну мову).
У ході виконання цього завдання дитина навчиться знаходити у словах спільний корінь. Він є центральною морфемою, яка містить головну частину лексичного значення цього слова. Всі інші морфеми приєднуються до нього та доповнюють його. Спільнокореневі слова можуть означати абсолютно інші предмети, стани та навіть належати до різних частин мови. Однак наявність спільного кореня означає їхню спорідненість та походження від певного початкового слова.
На екрані перед учнем міститься зображення кількох обʼєктів. Кожен підписано. Малюнки ілюструють досить різні предмети або явища, при цьому ілюстрації досить деталізовані, тож у відмінностях зображеного немає сумнівів. Однак слова, які називаються ці обʼєкти, мають певний спільний елемент. У рамках цього завдання таким елементом є саме корінь. Дитина у кожному слові виділяє ці спільні частини, після чого проходить на наступний етап завдання, де бачить аналогічний випадок та має виконати подібний набір дій, але, звісно, слова будуть іншими та спільний корінь буде новим. Ця вправа не лише розвиває увагу до морфемного складу слова, а й допомагає дитині краще зрозуміти звʼязки між спільнокореневими словами.
Учень/учениця знаходить, визначає корінь у ряді спільнокореневих слів; розрізнює, добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови, вводить їх у словосполучення і речення.