Досі дитина тренувалась працювати із закінченням слів, знаючи, де воно починається і закінчується. Попри те, що визначення правильної кінцівки є не таким вже й простим завдання, учень знав, де основа слова. Цього разу школяр буде у слові визначати закінчення, котре там вже є.
На екрані перед учнем міститься зображення слова – нового для кожного наступного етапу вправи. Завдання, яке ставиться перед учнем, завжди одне й те саме і полягає воно у тому, щоб виділити ті літери, які належать до закінчення. Учень спочатку читає слово, цілісно сприймаючи його як мовну одиницю з її лексичним та граматичним значенням. Потім уважно вивчає слово, визначаючи, де закінчується основа, тобто та його частина, котра містить корінь, префікс та суфікс. Визначивши, які літери складають закінчення, котре приєднується до основи, школяр виділяє їх – і проходить на наступний етап вправи, де треба виконати аналогічний набір дій.
Спочатку виконання цього завдання вимагає від учня докладного розбору кожного слова. Однак, з часом дитина вивчить, які саме закінчення властиві тій чи іншій частині мови. Наприклад, запамʼятає, що прикметники чоловічого роду однини у називному відмінку здебільшого закінчуються на «ий», а якщо це – слова жіночого роду, то на «а». При цьому також познайомиться з особливими випадками, коли задля милозвучності буквений (і відповідно звуковий) склад закінчення змінюється. При цьому кожне слово супроводжує свій набір малюнків, а тому завдання має різноманітне та приємне оформлення.
Учень/учениця визначає основу; знаходить, визначає закінчення у слові.