У ході виконання даного завдання дитина буде шукати слова, які містять у своїй структурі суфікси. Це не так легко, як здається, навіть якщо взяти до уваги, що учень, дійшовши до цієї вправи, вже має певний досвід роботи з морфемами цього виду.
На екрані міститься зображення словесного ряду. Кожне слово супроводжується малюнком, який урізноманітнює візуальний ряд вправи і додає цікавості до її виконання. Слова на кожному етапі нові, а от завдання одне й те саме – знайти та виділити ті з них, які містять суфікси. Ніяких підказок школяр не матиме – лише власні знання з цієї теми можуть їй допомогти. Для того, щоб знайти суфікс, учень має спочатку знайти корінь. Щоб зробити це, необхідно знайти до слова спільнокореневе. Та частина ,яка містить центр лексичного значення, і є коренем. Повертаючись до того слова, яке школяр опрацьовує, стає зрозуміло, що після кореня починається суфікс. Але де він закінчується? Щоб зрозуміти це, слід слово просто змінити граматично, скажімо, змінити його відмінок. Та частина, яка зміниться, є закінченням. Суфікс – це те, що знаходиться між коренем і закінченням. Однак, не обовʼязково проводити такий докладний розбір кожного слова. Поступово, рухаючись від слова до слова, школяр навчиться розпізнавати суфікси ледь не інстинктивно, а крім того – запамʼятає найбільш часто вживані і знаходитиме їх в інших словах, не вдаючись до будь-яких інших прийомів. При цьому слова у даному завданні здебільшого ті самі, що й у вправі, де дитина мала шукати слова з префіксами. Це не випадковість. Співпадіння слів у вправах ілюструє, як саме відбувається словотвір, як префікс та суфікс разом утворюють нові слова.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.