Дитина вже знає, що таке префікс, має досвід роботи з окремими морфемами цього виду і може відрізняти подібні префікси й розуміється, коли треба вживати «з-», а коли – «с-». Однак, як не дивно, іноді складніше буває просто знайти слово, в якому префікс є. Ця вправа присвячена саме цьому. У ході її виконання школяр тренуватиметься у реченні знаходити слова, в морфемному складі яких в наявності є префікси – будь-які, аби лише були.
На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення речення. Школяр уважно читає його, аналізує та виділяє слова, які на його думку містять ці морфеми. У визначенні слів з префіксами учневі має допомогти кілька вмінь. Головне – це вміння виділяти корінь слова як центр лексичного значення. Якщо перед коренем є морфема – то вона є префіксом, а значить, і слово підходить. Також може допомогти досвід роботи з різними префіксами. Наприклад, якщо слово починається на «пре-», то скоріше за все це – префікс. Однак, слід відрізняти префікси від частин коренів. Наприклад, існує префікс «з-», скажімо в «зростати», однак для слова «зустріти» літера «з» є частиною кореня, адже для першого випадку початкове спільнокореневе слово – «рости», а для другого – «зустріч». Коли учень виділяє в реченні всі слова, що мають префікс, то проходить на новий рівень завдання, де треба виконати аналогічний набір дій. Речення інші, нові й всі слова в них.
Коли дитина навчиться визначати наявність префіксу впевнено, то проходити етап можна вже на час. Це дозволить більш впевнено працювати з морфемним складом слів. Крім того, після кореня, саме префікс є морфемою, яку виділити у слові найпростіше.
Учень/учениця визначає префікс, суфікс у ряді слів; знає правила правопису префіксів роз-, без- , з-, с-; утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів.