Задачка – це формат математичної вправи, а відтак головний акцент в ній робиться саме на тому, як повʼязані між собою числа, які саме дії потрібно виконати для знаходження відповіді на те чи інше питання тощо. Тобто здебільшого учень зосереджується на математичній складовій, проте насправді задачка – це, перш за все, історія. Через неї дитина переконується у тому, що математика дійсно потрібна у житті задля вирішення нагальних, актуальних і цілком природніх проблем. Відтак, задачка має бути логічно збудованою, мати цікаву завʼязку та використовувати яскраві образи, які стимулюватимуть дитячу уяву. У ході виконання цього завдання дитина сама складатиме задачки, маючи каркас та кілька варіантів частин її умови. На екрані перед учнем міститься задачка – нова для кожного наступного етапу завдання. Частина її тексту пропущена. Проте більша частина є в наявності, тож учень, прочитавши задачку, розуміє, які саме дійові особи в ній грають ключову роль, а також, яку дію треба буде виконати для того, щоб знайти відповідь на питання цієї задачки. От тільки обчислення виконувати не доведеться, як не доведеться і підбирати приклад, що втілив би потрібну математичну дію. Замість цього учень має з-поміж кількох речень, які знаходяться під текстом, вибрати те одне, яке правильним чином доповнить задачку. Єдина підказка – сенс. Одні й ті самі герої, дії, місце – саме на це має орієнтуватись дитина. Якщо у каркасі задачки йшла мова про коней, то вибирати треба саме те речення, де йде мова про них (або вершників, сідла, інші повʼязані теми – але не левів чи літаків). Коли дитина зробить свій вибір та доповнить потрібним реченням каркас і відновить задачку, то пройде на наступний етап завдання до нового аналогічного рівня.
Учень/учениця: розв’язує сюжетні задачі вивчених видів