Числа можуть бути різних видів. Існує багато відносно незалежних принципів класифікації та диференціації чисел. Зокрема виділяють так звані прості числа. Ними є такі, котрі можна поділити тільки на одиницю, або на них самих. Взагалі-то саме ці дві операції ділення можуть бути виконані з абсолютно будь-яким числом, адже всі числа діляться на себе самих, а, оскільки при діленні на одиницю результатом операції є початкове число, знову ж таки, і ця дія також властива всім числам без винятку, тоді як далеко не кожне число ділиться на, скажімо, трійку, тільки половина всіх чисел ділить на двійку, і зі зростанням дільника кількість потенційних ділених зменшується на порядок. У ході виконання цього завдання дитина закріпить свої знання тих чисел, які діляться тільки на себе та на одиницю. На екрані перед учнем міститься малюнок. Він зображує певну ситуацію. Є фон, кольоровий та деталізований. Втім елементи малюнка виповнені досить просто, аби не відволікати дитину. Центральний персонаж, який змінюється на кожному етапі, промовляє число, яке виглядає як цифра, а не як числівник. Дитина має згадати, чи це число є простим, чи ні. Коли дитина відповідає на це питання, то проходить на наступний етап. Цікаво, що попри те, що кількість потенційних ділених зменшується при зростанні дільника, простими числами можуть бути тільки відносно невеликі, наприклад, до них належиться сімка, число «одинадцять», а також «сімнадцять» і ряд інших. Більші числа можуть бути розділені не тільки на одиницю або на самих себе, тож вже до простих чисел не належать.
Учень/учениця: застосовує алгоритм ділення з остачею; перевіряє правильність виконання ділення з остачею.