Вміння розвʼязувати задачі є цілком практичним в плані використання його у повсякденному житті. Адже кожна задача описує певну ситуацію, цілком життєву та актуальну. В ній можуть фігурувати різні персонажі або літературні герої, проте обставини зазвичай змальовуються такі, з якими може мати справу і дитина. Проте розвʼязування задач не таке вже й легке. Коли дитина має справу зі звичайним математичним прикладом, всі потрібні дії очевидні, адже приклад містить тільки числа та математичні знаки. Ці знаки («плюс», «мінус» тощо) означають дії однозначно і не можуть неправильно трактуватись, тоді як у тексті задачки ніяких знаків нема – там описуються тільки обставини, тож дитині ще треба зрозуміти, яку саме дію треба виконати з числами. У ході виконання цього завдання дитина вчитиметься розвʼязувати задачки за допомогою прикладів. На екрані перед учнем міститься два блоки інформації. Перший – текстовий. Там є умови задачі, вказані всі числа, є сюжетний компонент. Саме цей блок інформації супроводжують ілюстрації, на яких зображено те, про що йдеться у задачі. Під ним є другий блок – ряд прикладів, де є тільки цифри. Ці блоки не просто взаємоповʼязані – вони є одним цілим, оскільки ці приклади й описують всі дії, які треба виконати для того, щоб відповісти на питання. Учень виконує дії, записує результат у порожні клітинки після знаку рівності після кожного прикладу. Коли дитина це зробить, то пройде на новий етап, де інформація в обох блоках буде новою.
Учень/учениця: розв’язує сюжетні задачі вивчених видів