Зазвичай математичні задачки супроводжують вивчення тої чи іншої теми. Відбувається це наступним чином. Спочатку дитина ознайомлюється з темою на простих елементарних прикладах, які мають мінімум символів та числових знаків, аби учень зрозумів саму суть нового для себе процесу. Потім приклади ускладнюються, а числа стають елементами візуального ряду, їх вписують у малюнки тощо. І після цього, до того як дати дитині інформацію про особливі випадки цієї теми, учень закріплює навички працювати з нею на задачці. Це універсальний алгоритм подачі математичної інформації, оскільки він є найбільш ефективним як з точки зору користі для дитини, так і для стимуляції ї зацікавленості у вивченні математики загалом. Проте математичні задачки є занадто цікавими, щоб приділяти їм лише таку обмежену увагу. Саме тому ця вправа відкриває цикл завдань, що мають даний формат. На екрані перед учнем міститься математична задачка – нова для кожного наступного етапу завдання. Текст супроводжується малюнком, на якому зображено те, про що йдеться в умовах задачі. Дитина уважно читає текст, розуміючи, яку саме дію треба виконати для знаходження відповіді на питання задачки. Особливість таких вправ саме у тому, що в них не вказано щось на кшталт «для знаходження відповіді виконайте віднімання першого числа від другого» тощо. Замість цього дитина сама має зрозуміти, що саме треба зробити. В якості підказки під текстом задачки є варіанти відповіді. Учень виконує дію з числами (а це може бути і множення з діленням, і віднімання з додаванням – все залежить від конкретного етапу) і вибирає варіант, який вважає правильним. Після цього дитина проходить на наступний етап завдання.
Учень/учениця: розв’язує сюжетні задачі вивчених видів