Якщо поглянути на зошит багатьох школярів, то можна задатись питанням про те, чи дійсно цікаво їм вивчати математику. Сторінки списані прикладами та цифрами, а, як відомо, якщо давати дитині тільки суху інформацію, цікавість до будь-якого навчання згасне дуже швидко. Тому таким важливим є формат задачок. Кожна математична задача – історія, яка має свій сюжет, хай навіть і коротенький. Ця історія може зацікавити дитину сама по собі, але головне – це те, що вона описує ситуацію, в якій математичні знання можуть дійсно знадобитись та допомогти. На кожному етапі завдання перед учнем на екрані міститься зображення тексту нової задачки. Згідно з її умовами, аби знайти відповідь на питання, яке там ставиться, учню доведеться використати дію віднімання. Зменшуване завжди більше, ніж відʼємник, принаймні на цьому рівні вивчення математики, проте бажано, аби учень вибрав, яке число має бути відʼємником і зменшуваним за допомогою не стільки логіки величини чисел, скільки за допомогою розуміння контексту задачки. Це важливо, адже таким чином учень навчиться вирішувати аналогічні задачки у житті. Особливість цієї вправи в тому, що дитині не треба знаходити конкретної відповіді на приклад. Під умовами задачки є два варіанти. В обох вказано одне й те саме число, але перший варіант означає, що різниця менша за це число, а другий – що більша. Тож і обчислювати точний результат не потрібно – достатньо просто зрозуміти, чи різниця буде більшою, чи меншою за цю цифру, а це вимагає не стільки точності, скільки вміння орієнтуватись у числах загалом. Коли дитина робить свій вибір, то проходить на наступний етап, до нового подібного завдання. Кожна задачка супроводжується своїм набором ілюстрацій, які сюжетно доповнюють вправу.
Учень/учениця: розв’язує сюжетні задачі вивчених видів