Напрямок руху є такою ж характеристикою предмету, як і, скажімо, його вага. Але, звісно, ця характеристика більш динамічна. У ході виконання цього завдання дитина має зрозуміти, чи піднімається, чи опускається той обʼєкт, що зображений на екрані. Учень бачить на моніторі сходи. На них сидить жива істота, наприклад, кіт. Розуміючи, що тваринка буде дивитись саме у напрямку руху, дитина, аби виявити чи спускається, чи підіймається котик, спочатку має аналізувати напрямок його погляду. Таки чином це завдання є важливим способом тренування логічного мислення. Завдяки ньому дитина навчиться краще орієнтуватись у просторі та розуміти дії оточуючих. Незалежно від того, чи правильну відповідь дасть дитина на питання вправи, вона перейде до наступного етапу, де на драбині буде зображено вже іншу живу істоту. Таким чином на кожному рівні завдання учень стикається з новими умовами, тож водночас йому і цікавіше, і складніше пристосуватись.
Учень/учениця: описує вимірювані характеристики об'єктів, таких як довжина або вага; описує декілько вимірюваних характеристик одного об'єкта.
Учень/учениця: порівнює два предмета з вимірною характеристикою загального, щоб побачити, який предмет має характеристику "більше"/"менше", і описати різницю. Наприклад, пряме порівняння висоти двох дітей і опис однієї дитини як вищої/нижчої.
Учень/учениця: називає ознаки об’єктів навколишнього світу: форма, розмір, колір тощо; розпізнає об’єкти навколишнього світу за розміром, формою, призначенням, кольором тощо.
Учень/учениця: переміщує об’єкти в заданих напрямках: справа наліво, зліва направо, зверху вниз, знизу вгору; вживає у мовленні відповідні терміни.