Вміння оцінювати розмір нерозривно повʼязане із вмінням порівнювати, адже для того, щоб сказати, чи великий обʼєкт, чи ні, потрібно порівняти його з чимось іншим. Якщо немає обʼєкта для такого порівняння, зазвичай учень машинально використовує себе. У ході виконання цього завдання дитина має порівнювати розмір кількох обʼєктів між собою. Складність цієї вправи полягає у тому, що проаналізувати та порівняти треба не два, а більше трьох обʼєктів, які до того ж мають досить своєрідну форму. На відміну від геометричних фігур, зображені на екрані звірі можуть при суттєвій різниці у розмірах також відрізняються і за формою силуету. Наприклад, грива лева може зробити його оманливо більшим за, скажімо, ведмедя. Виконуючи це завдання, дитина має не просто порівняти між собою тварин за їхнім розміром, а й створити послідовність, керуючись під час її будування саме розміром як єдиним критерієм. Тип послідовного ряду – від найменшого до найбільшого. Виконуючи цю вправу, учень розвиває увагу та вміння аналізувати.
Учень/учениця: розуміє операції додавання і віднімання об'єктів, пальців, уявних образів, малюнків, звуків (наприклад, ударів), розігруючи ситуації, словесні пояснення, вирази або рівняння.
Учень/учениця: виконує арифметичні дії на додавання і віднімання в межах 10, наприклад, за допомогою предметів чи малюнків, щоб уявляти завдання.
Учень/учениця: порівнює два предмета з вимірною характеристикою загального, щоб побачити, який предмет має характеристику "більше"/"менше", і описати різницю. Наприклад, пряме порівняння висоти двох дітей і опис однієї дитини як вищої/нижчої.
Учень/учениця: називає ознаки об’єктів навколишнього світу: форма, розмір, колір тощо; розпізнає об’єкти навколишнього світу за розміром, формою, призначенням, кольором тощо.
Учень/учениця: зіставляє об’єкти навколишнього світу: за розміром (більший, ніж; менший, ніж; однакові за розміром); за довжиною (коротший ніж; довший за; однакові за довжиною); за масою (важчий, легший) та ін.; впорядковує об’єкти навколишнього світу за розміром, довжиною, висотою, товщиною, масою тощо.
Учень/учениця: порівнює довжини відрізків або смужок паперу «на око», накладанням або за допомогою різних мірок; знає, якими одиницями вимірюється довжина (сантиметр, дециметр, метр), їх скорочене позначення та співвідношення між ними; розуміє, які одиниці вимірювання довжини доцільно використовувати в конкретному випадку; вимірює довжину предметів або відрізків; записує результати вимірювання із використанням різних одиниць (см, дм, м); будує відрізок заданої довжини.