Для того, щоб позначити число, зазвичай використовують цифри, які є універсальними символами, дуже зручними у використанні. Але будь-яке число має свою назву. Ними в українській мові виступають числівники. Вони в свою чергу діляться на кількісні та порядкові. З кількісними все відносно легко, адже вони звучать та виглядають так, як учень звик сприймати число. Але порядкові, себто такі, котрі називають не число саме по собі, а порядок при лічбі, мають інший вигляд і часто навіть не є похідними від кількісних. Найпростіший приклад: цифра «1» у вигляді кількісного числівника пишеться «один», а у вигляді порядкового – «перший». У ході виконання цього завдання дитина повторить свої знання про порядкові числівники та навчиться з ними працювати. На екрані перед учнем міститься зображення предметного ряду. Кожен обʼєкт підписано своєї цифрою, яка грає роль порядкового номеру. У завданні вказано, який з обʼєктів треба виділити. Важливо, що там, у формулюванні завдання, називається саме порядковий числівник. Учень має знайти відповідний предмет, виділити його, що дозволить дитині пройти на наступний етап. Інтерес до виконання вправи підсилюється завдяки тому, що всі обʼєкти, зображені на екрані, намальовані якісно, яскраво та з великою кількістю деталей.
Учень/учениця: утворює числа в межах 100; розуміє, що одна і та ж цифра у записі числа набуває різних значень залежно від своєї позиції; визначає розрядний склад двоцифрових чисел; порівнює числа в межах 100; записує число у вигляді суми розрядних доданків; виконує арифметичні дії на основі десяткової нумерації.