Як знайти розв’язання

1. Уважно прочитай умову вгорі екрана. Подивися, скільки фігур потрібно скласти та з скількох клітинок має складатися кожна фігура. Запам’ятай ці числа: наприклад, «3 фігури по 4 клітинки».
2. Оціни вільне місце на полі. Подивися на все поле з клітинок. Прикинь, де зручно розмістити першу фігуру: краще починати з кутів або з краю, щоб не залишати «дірки», куди потім нічого не поміститься.
3. Сплануй форму фігури в голові. Перед тим як клацати по клітинках, уяви, як виглядатиме фігура: «паличка», «квадратик», «гак» тощо. Переконайся, що вона поміститься й не торкатиметься інших фігур.
4. Познач клітинки й перевір, чи все підходить. Натискай на клітинки, щоб утворити фігуру потрібного розміру. Після цього перевір: чи правильно порахована кількість клітинок і чи не торкається фігура сусідніх.
5. За потреби зміни розміщення. Якщо бачиш, що далі фігури вже не поміщаються або торкаються одна одної, не бійся очистити частину поля й спробувати інший варіант розташування.

Приклади

• На екрані написано: «2 фігури по 5 клітинок». Поле – прямокутник з багатьох квадратиків. – Учень спочатку рахує: усього треба зайняти 10 клітинок (2 × 5). Далі вирішує: першу фігуру зроблю вертикальною «паличкою» з 5 клітинок у лівому краї. Позначає підряд 5 клітинок, перевіряє кількість. Потім дивиться, де залишилося достатньо місця для другої «палички», щоб вони не торкалися. Діти часто думають, що фігури можуть торкатися кутами, але правильніше – щоб між ними була хоча б одна вільна клітинка.
• Умова: «3 фігури по 3 клітинки». – Учень уявляє три маленькі фігурки. Спочатку розміщує першу у верхньому лівому куті як маленький «куточок» з трьох клітинок. Потім опускається трохи нижче й робить другу фігуру з трьох клітинок, але так, щоб між ними залишалася порожня клітинка. Для третьої фігури шукає ще вільний простір. Важливо щоразу рахувати: «Раз, два, три клітинки – фігура готова» й не додавати зайвих.
• Умова: «1 фігура з 7 клітинок». – Учень може спочатку захотіти зробити довгу «паличку» з 7 клітинок уздовж краю. Діти часто думають, що будь-яка форма підійде, але іноді така довга фігура не поміщається або заважає іншим завданням. Краще спершу «приміряти» форму в голові: наприклад, зробити фігуру у вигляді «змійки», яка вигинається, але не виходить за межі поля. Учень обережно клацає по клітинках, рахує до семи й перевіряє, чи не вийшов за край.
• На екрані: «4 фігури по 2 клітинки». – Учень розуміє, що це чотири маленькі «палички» з двох клітинок. Спочатку розміщує одну фігуру в лівому верхньому куті – дві клітинки поруч. Далі дивиться, де ще є місце, і ставить наступні фігури, залишаючи між ними відстань. Типова помилка: діти іноді роблять фігуру з трьох клітинок, бо «так гарніше виходить». Але потрібно чітко дотримуватися умови: рівно 2 клітинки на кожну фігуру.
• Ситуація: «2 фігури по 4 клітинки, поле вузьке й довге». – Учень спершу думає зробити дві однакові горизонтальні «палички», але бачить, що тоді в кінці поля залишиться дивний проміжок, куди вже нічого не поміститься. Він повертається назад, стирає одну фігуру й пробує іншу форму: наприклад, одну фігуру робить вертикальною, а другу – у формі «Г». Так простір заповнюється рівномірніше. Діти часто не хочуть стирати вже зроблену фігуру, але іноді саме зміна розташування допомагає знайти правильне рішення.
• Умова: «3 фігури: дві по 3 клітинки й одна з 4 клітинок». – Учень спочатку розміщує найбільшу фігуру з 4 клітинок у зручному місці (наприклад, у центрі або в куті). Потім дивиться, які «дірочки» залишилися, і «вкладає» туди дві менші фігури по 3 клітинки. Він стежить, щоб фігури не торкалися й не перетиналися. Так дитина вчиться планувати: спершу найбільше, потім менше.

Стратегії для тренування

• Починай із кутів і країв поля: так легше заповнювати простір без зайвих проміжків.
• Спочатку уявляй фігуру в голові або «малюй» її очима по клітинках, а вже потім клацай мишкою.
• Після кожної фігури роби коротку перевірку: «Чи правильна кількість клітинок? Чи не торкається вона інших фігур?»
• Якщо застряг – очисти частину поля й спробуй інший варіант розміщення, не бійся змінювати рішення.
• Спробуй вигадувати різні форми для однієї й тієї ж кількості клітинок, щоб тренувати уяву й гнучкість мислення.

Самоперевірка

• Чи уважно я прочитав(ла) умову: скільки фігур і з скількох клітинок складається кожна?
• Чи перевірив(ла) я кількість клітинок у кожній фігурі перед тим, як переходити до наступної?
• Чи не торкаються мої фігури одна одної сторонами або кутами?
• Чи використав(ла) я все поле без зайвих «дірочок», куди вже неможливо поставити фігуру?
• Якщо я помилив(лася), чи спробував(ла) інший спосіб розміщення, а не просто клацав(ла) навмання?

Уміння розміщувати фігури на полі – це не просто гра, а важлива навичка для математики й повсякденного життя. Вона розвиває просторове мислення, уважність і вміння планувати кроки наперед.

Чим більше дитина тренується в таких завданнях, тим легше їй буде розуміти схеми, карти, креслення, а також розв’язувати складніші логічні задачі. Крок за кроком учень вчиться бачити «картинку цілком» і знаходити найкраще рішення, не боячись помилок.