Таблиця – дуже зручний вид подання інформації. Він є оптимальним у багатьох випадках, в тому числі, якщо, скажімо, на різні числа діяли однаковим чином, додаючи або віднімаючи одне й те саме число. Саме з цією ситуацією зіштовхнеться учень, виконуючи це завдання. На екрані перед дитиною міститься зображення таблиці, де у першій колонці знаходяться початкові числа, що грають роль перших доданків. Другим доданком є число, вказане у завданні, і воно є спільним для всіх. Це значить, що це число було по черзі додано до кожного з першого стовпчика. Відповідно у другому стовпчику знаходяться числа, котрі представляють собою результат цієї дії. Але числа у другій колонці заплутані. Сума додавання має знаходитись біля першого доданка. Учень аналізує таблицю, бачить невідповідність суми до доданків та переміщує цифри у другій колонці так, щоб кожне число знаходилось біля «свого». Тобто, щоб кожний горизонтальний ряд складався з доданка і його суми з названим у завданні числом. Щоб зробити це, дитині треба доданок із завдання по черзі додати до кожного числа першої колонки. Числа у другій слугують в якості орієнтиру, адже дитина серед них шукає необхідні варіанти. Коли учень відновлює правильне зображення таблиці, то проходить на наступний етап вправи.
Учень/учениця: утворює числа в межах 100; розуміє, що одна і та ж цифра у записі числа набуває різних значень залежно від своєї позиції; визначає розрядний склад двоцифрових чисел; порівнює числа в межах 100; записує число у вигляді суми розрядних доданків; виконує арифметичні дії на основі десяткової нумерації.