Щоб виміряти довжину, висоту чи ширину обʼєкта, можна використати декілька методів. Коли йде мова про вимірювання довжини, то перший і найпростіший спосіб – це порівняти предмет з іншим, визначивши, який з них довший, а який – коротший. Але цьому способу бракує універсальності. Тому і використовують міри довжини. Довжина вимірюється у сантиметрах, метрах, кілометрах. Ці одиниці мають певні правила співвідношення, але користуватись ними однаково легко. У ході виконання цієї вправи дитина вчитиметься вимірювати довжину предметів у сантиметрах. Для цього на екрані зображено звичайну лінійку з сантиметровими позначками. Над нею є малюнок витягнутого у довжину обʼєкта, наприклад, собачки такси. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у визначенні довжини цієї такси. Для цього її слід перемістити на початок лінійки і подивитись, куди вона дістане. Важливе правило полягає у тому, щоб починати вимір довжини не з одиниці, а з нуля. Коли учень введе число, що передаватиме довжину обʼєкта у сантиметрах, то перейде на наступний етап, де потрібно буде виміряти вже інший предмет.
Учень/учениця: порівнює довжини відрізків або смужок паперу «на око», накладанням або за допомогою різних мірок; знає, якими одиницями вимірюється довжина (сантиметр, дециметр, метр), їх скорочене позначення та співвідношення між ними; розуміє, які одиниці вимірювання довжини доцільно використовувати в конкретному випадку; вимірює довжину предметів або відрізків; записує результати вимірювання із використанням різних одиниць (см, дм, м); будує відрізок заданої довжини.
Учень/учениця: вимірює довжину предмета за допомогою різних предметів шляхом накладання; розуміє, що вимірювання довжини предмета — це кількість одиниць довжини предмета того ж розміру, які охоплюють його без будь-яких зазорів або накладень.