Якою б простою не здавалася б дія додавання, але й вона має низку своїх правил та законів. Головний з них такий: при перестановці доданків сума не змінюється. У ході виконання цього завдання дитина має пересвідчитись у справедливості цього закону. На екрані перед учнем міститься приклад, що має кілька елементів. Завдання двоетапне: спочатку дитина має знайти результат дії, тобто суму. Після цього учень використовує це число як критерій відбору. Справа в тому, що під головним прикладом міститься кілька інших. Всі вони мають таке ж число доданків, що і головний, який зверху. Другий етап завдання полягає у тому,щоб серед них знайти такий приклад, для якого сума верхньої рівності теж підходить. Спочатку дитина буде виконувати дію додавання для кожного прикладу і знаходити потрібний результат повільно. Але згодом учень зрозуміє, що робити зайвих обчислювань не слід. Варто просто знайти приклад, який має такі самі доданки, але у іншому порядку. Тоді дитина почне вирішувати завдання дуже швидко. І разом з цим учень засвоїть переставний закон додавання. Коли ж дитина це робить, то переходить на наступний етап, де, власне, і бачить новий приклад та інші варіанти.
Учень/учениця: записує і читає числові вирази, що містять дію додавання або віднімання; обчислює значення числового виразу, що містить одну-дві дії; порівнює число та числовий вираз; порівнює два числових вирази.
Учень/учениця: вирішує арифметичні завдання, які вимагають додавання трьох цілих чисел, сума яких менше або дорівнює 20, наприклад, з використанням об'єктів, малюнків і рівнянь з використанням символу для невідомого числа, щоб знайти рішення.
Учень/учениця: виконує арифметичні дії додавання та віднімання чисел на основі знання складу числа. Наприклад, якщо відомо що 8 + 3 = 11, то 3 + 8 = 11 також відомо (переставний закон додавання). Щоб скласти 2 + 6 + 4, два числа можуть бути складені таким чином 2 + 6 + 4 = 2 + 10 = 12 (асоціативна властивість додавання).