Правила знаходження невідомого компонента прикладу при відомому результаті не змінюються в залежності від того, чи то йде мова про цілі числа, чи то йде мова про дроби. Для того, щоб знайти невідомий доданок, треба від суми відняти відомий доданок (будь-який, адже доданки рівнозначні та рівноцінні), для знаходження невідомого зменшуваного, треба відʼємник та різницю додати між собою, а для знаходження відʼємника треба від зменшуваного відняти різницю. Ці правила дитина вже знає, неодноразово використовувала їх для опрацювання цілих чисел. Тепер же школяр буде використовувати їх для роботи з дробами. На кожному етапі перед учнем міститься зображення пари математичних прикладів, де всі компоненти – звичайні дроби. В межах одного прикладу вони мають один знаменник, що полегшує виконання завдання. Школяр аналізує кожен з них та виконує одну з названих вище дій для знаходження невідомого члена виразу. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап до нової пари приладів. При цьому під двома виразами містяться варіанти відповіді, які є також і орієнтирами для дитини. Школяр виконує дії, потрібні для знаходження невідомого члена прикладу, переносячи один з варіантів у відповідний приклад. Вибрати правильний варіант досить легко. Справа в тому, що всі варіанти відрізняються за знаменниками, і жоден не співпадає по знаменнику з числами у прикладах. Як бути в такому разі? Очевидно, що при додаванні або відніманні знаменник треба звести до спільного, а для цього треба знайти той варіант відповіді, який можна привести до спільного знаменника з дробами прикладу, після чого перевірити результат взаємодії чисельників. І так – для двох виразів на кожному з етапів вправи.